3975
Пластикові обробні дошки зручні й недорогі, однак під час багаторазового нарізання на їхній поверхні з’являються подряпини, а разом із ними можуть відділятися мікроскопічні частинки матеріалу. Дослідники намагаються оцінити, скільки такого мікропластику потенційно може потрапляти в їжу протягом року.
В експериментальній роботі кількість частинок залежала від матеріалу дошки, продукту та характеру рухів ножа. Поліпропіленові поверхні за певних умов вивільняли більше частинок, ніж поліетиленові. Розрахункові річні значення сягали десятків грамів, однак це модельні оцінки, а не пряме вимірювання того, скільки пластику реально потрапляє в організм конкретної людини.
Мікропластик уже виявляли у крові та різних тканинах людини, але науковці ще з’ясовують, яке клінічне значення мають такі знахідки. Сам факт наявності частинок не доводить, що використання пластикової дошки спричиняє певну хворобу, тому робити категоричні висновки про рак або інші наслідки наразі передчасно.
Є й більш очевидна причина замінити сильно зношену дошку. У глибоких порізах накопичуються залишки їжі та волога, а поверхню стає важче добре вимити. Це підвищує ризик перехресного забруднення, особливо якщо на одній дошці по черзі нарізають сире м’ясо та продукти, які не проходитимуть термічну обробку.
Фахівці радять мати окремі дошки для сирого м’яса та готових продуктів, ретельно мити їх після використання й повністю висушувати. Якщо поверхня вкрита великою кількістю глибоких канавок і погано очищується, дошку варто замінити незалежно від того, пластикова вона чи виготовлена з іншого матеріалу.
