3852
Регулярний рух важливий не лише для серця та м’язів, а й для кісткової тканини. Великий аналіз даних понад 18 тисяч людей показав, що найпомітніший позитивний зв’язок із мінеральною щільністю кісток мають швидка ходьба та біг підтюпцем. Дослідники також відзначили користь поєднання аеробних і силових навантажень, хоча ефект відрізнявся залежно від ділянки скелета та характеристик учасників.
У роботі проаналізували дані 18 429 людей віком від 40 років, які брали участь у 124 попередніх дослідженнях. Науковців цікавило, як різні типи фізичної активності пов’язані з мінеральною щільністю кісткової тканини — показником, який використовують для оцінювання міцності кісток і ризику остеопорозу. Окремо вивчали ходьбу, біг, силові вправи, йогу та різні варіанти аеробного навантаження.
За результатами аналізу, найбільш стабільний ефект спостерігали для швидкої ходьби та бігу підтюпцем. Дослідники вказують, що структуровані тренування можуть помірно уповільнювати вікове зниження щільності кісткової тканини у поперековому відділі хребта, шийці стегнової кістки та в ділянці стегна загалом. Це особливо важливо у старшому віці, коли природна втрата кісткової маси поступово підвищує ризик переломів.
Науковці також спробували визначити орієнтовну кількість активності, після якої позитивний ефект стає помітнішим. Йшлося приблизно про 600 MET-хвилин на тиждень. Для швидкої ходьби або бігу підтюпцем це приблизно дві-три години активності на тиждень, хоча точне навантаження залежить від інтенсивності, віку, фізичної форми та супутніх захворювань.
Автори наголошують, що реакція на фізичні вправи була неоднаковою у різних групах. Виразніші зміни спостерігали у людей середнього віку та учасників зі здоровим індексом маси тіла, а результати щодо безпосереднього зниження ризику переломів залишилися менш однозначними. Тому фізичну активність варто розглядати як один із важливих елементів профілактики втрати кісткової маси, а людям із діагностованим остеопорозом або високим ризиком переломів бажано узгоджувати навантаження з лікарем.
