3607
Федеральна рада Швейцарії затвердила нову Стратегію політики безпеки на 2026 рік, яка враховує різке погіршення безпекового середовища в Європі. Документ передбачає посилення оборони, цивільної стійкості та захисту критичної інфраструктури.
Стратегія базується на концепції комплексної безпеки, де військові можливості розглядаються разом із роботою цивільних служб, кантонів, громад, бізнесу та наукової спільноти. Уряд вважає, що сучасні кризи неможливо ефективно долати лише силами армії.
Серед основних ризиків називають гібридні та дистанційні атаки, кібератаки, дезінформацію, організовану злочинність і загрози для критичної інфраструктури. Особлива увага приділяється енергетиці, зв’язку, транспорту та цифровим системам.
Швейцарія традиційно дотримується політики нейтралітету, однак після початку повномасштабної війни Росії проти України в країні активізувалася дискусія про те, як нейтральний статус має працювати в умовах нової європейської безпеки.
Новий документ не передбачає відмови від нейтралітету. Водночас уряд планує активніше співпрацювати з державами-партнерами у сфері оборони, навчань, обміну інформацією та підготовки до криз.
Окремим напрямком є підвищення готовності армії. Йдеться про модернізацію техніки, збільшення запасів, покращення логістики та здатність швидше розгортати сили у випадку загрози.
Цивільна стійкість також стає одним із пріоритетів. Уряд хоче, щоб кантони та муніципалітети мали чіткі плани на випадок тривалих відключень електроенергії, кібератак, проблем із постачанням чи масштабних надзвичайних ситуацій.
Під час підготовки стратегії враховували результати консультацій, які тривали з кінця 2025 року до весни 2026-го. До обговорення залучали регіональні органи влади, експертів та представників різних секторів економіки.
Швейцарська влада підкреслює, що висока взаємопов’язаність сучасної інфраструктури створює нові вразливості. Атака на один сектор може швидко вплинути на транспорт, фінанси, зв’язок і роботу державних служб.
Нова стратегія має стати основою для практичних рішень на найближчі роки. Вона визначає пріоритети, за якими федеральна влада, кантони та приватний сектор мають координувати інвестиції у безпеку та кризову готовність.
