836
Розлучення дорослого сина чи доньки може стати сильним емоційним ударом не лише для самої пари, а й для їхніх батьків. У старшого покоління руйнується образ майбутнього, який вони роками пов’язували з цією сім’єю, а переживання іноді виявляються сильнішими, ніж очікували самі дорослі діти.
Батьки можуть одночасно сумувати через розпад сім’ї, хвилюватися за дитину й онуків та переживати через зміни у звичних сімейних відносинах.
Особливо складною ситуація стає, якщо колишній партнер дитини багато років був фактично членом родини. Після розриву дорослим доводиться переосмислювати і власний контакт із цією людиною.
Ще один фактор — безсилля. Коли дитина була маленькою, батьки могли безпосередньо втручатися в її проблеми. Під час розлучення дорослої людини вони вже не контролюють рішення, хоча бажання захистити залишається.
Через це легко перейти від підтримки до тиску: вимагати зберегти шлюб, звинувачувати одну зі сторін або активно втручатися у переговори.
Для дорослої дитини така поведінка може створювати додаткове навантаження. Їй доводиться одночасно проживати власну втрату й заспокоювати батьків.
Найкориснішою позицією залишається підтримка без спроб керувати рішенням. Можна запропонувати практичну допомогу, вислухати й дати зрозуміти, що контакт із родиною збережеться незалежно від результату розлучення.
У ситуації з онуками важливо не втягувати дітей у дорослий конфлікт і не робити їх джерелом інформації про іншого з батьків.
Батькам також потрібно дозволити собі власні емоції, але не перекладати їх повністю на сина чи доньку. Розмова з партнером, другом або психологом може бути безпечнішим місцем для сильних переживань.
Розлучення дорослої дитини змінює всю сімейну систему, тому сум і тривога старшого покоління природні. Проблема починається тоді, коли ці емоції заважають поважати рішення самої дорослої людини.
Джерело: https://www.ukr.net/news/details/lifestyle/118975303.html
