365
Альпійська рослинність Європи вже відчутно змінюється під впливом потепління, але ці зміни набагато складніші, ніж просте «стає тепліше — змінюються види». Міжнародна команда дослідників проаналізувала, як за останні десятиліття реагують на кліматичні зміни рослини на вершинах гір, і дійшла висновку: теплолюбні види поширюються, однак сила цієї так званої термофілізації лише частково пояснюється локальним підвищенням температури. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, на яке повідомляє Newswise Science News.
Як вимірювали зміни на гірських вершинах
У роботі використали дані з 724 довгострокових моніторингових ділянок на 53 гірських вершинах, розташованих у всіх основних гірських системах Європи. Ці ділянки спостерігали в рамках глобальної мережі GLORIA, найбільш масштабної на сьогодні програми моніторингу впливу кліматичних змін на рослинність гірських вершин.
За 21 рік кожну ділянку обстежували чотири рази, фіксуючи видовий склад рослин та їхню частоту. Паралельно аналізували різні показники температури й інші кліматичні індикатори з кількох незалежних джерел даних.
Результат: у багатьох місцях теплолюбних видів стало помітно більше, а середні температури на вершинах зросли. Але ступінь термофілізації на конкретній ділянці виявилася слабо пов’язаною саме з тим, наскільки там стало тепліше.
Термофілізація є, але локальні реакції різні
За словами провідного автора, дослідника біорізноманіття Йоганнеса Гаушартера (Johannes Hausharter) з Віденського університету, дані однозначно свідчать: рослинність на вершинах змінюється, і теплолюбні види зустрічаються дедалі частіше. Водночас темп цих змін не визначається лише зростанням температур.
Дослідники підкреслюють, що реакція рослинних спільнот залежить і від того, які види вже присутні у навколишній рослинності. Якщо поруч у нижчих поясах або на сусідніх схилах вже добре представлені теплолюбні види, їм легше «підніматися» вище, використовуючи вершину як черговий етап розселення.
Так, наприклад, у французьких Альпах на масиві Меркантур останніми роками вперше зафіксували кам’яну розетку Sempervivum montanum, вид, пристосований до відносно теплих і сухих скельних умов. У Валезьких Альпах у Швейцарії все частіше реєструють бородату дзвонику Campanula barbata, яка зазвичай росте в субальпійських луках, але тепер легше освоює вищі висоти.
Чутливі види втрачають позиції
Паралельно з поширенням теплолюбних рослин у високогір’ї скорочуються популяції видів, спеціально пристосованих до холоду та снігового покриву. У Доломітах (Італія) за останні роки рідше трапляється Geum reptans – стелюха, яка зазвичай заселяє холодні осипи вище межі лісу та інші первинні субстрати.
У Високих Татрах (Словаччина), найвищому масиві Карпат, на всіх досліджених вершинах зафіксували зниження чисельності Luzula alpinopilosa, характерного виду сніжних високогірних місцезростань. Менш поширеним став і Phyteuma hemisphaericum – кулястоголовий рапонтик, типовий для альпійських лук у Північних Апеннінах (Італія) та Валезьких Альпах.
Особливу тривогу викликає стан Ranunculus glacialis, льодовикового жовтецю, одного з рекордсменів за висотою зростання серед європейських рослин. Цей холодолюбний вид, дуже чутливий до потепління, показав спад як у районі Довреф’єлль у Норвегії, так і у Високих Татрах.
Кліматичні зміни — головний рушій, але не єдиний
Попри слабкий локальний зв’язок між кількістю градусів потепління і швидкістю термофілізації, дослідники наголошують: кліматичні зміни лишаються основною причиною спостережуваних зрушень.
Коли дані узагальнюють на більших просторових масштабах, простежується чітка закономірність: у гірських масивах, де потепління було сильнішим, рослинність вершин у середньому демонструє й більш виражений перехід до теплолюбних видів. Тобто більше потепління загалом означає більше теплолюбних рослин, але кожна вершина «відповідає» по-своєму.
Керівник проєкту Стефан Дуллінгер (Stefan Dullinger) з Віденського університету підкреслює, що важливу роль відіграє вбудованість моніторингових ділянок у навколишні екосистеми: на реакцію спільнот впливають і конкуренція між видами, і наявність джерел насіння поблизу, і особливості мікроклімату на конкретній вершині.
Навіщо потрібен довгостроковий моніторинг
Результати роботи показують, наскільки складною є динаміка високогірних екосистем і чому прогнози щодо окремих вершин чи ландшафтів вимагають великого обсягу довготривалих даних. Саме такі програми, як GLORIA, дозволяють відстежувати не лише середні тенденції, а й різні сценарії реакції окремих рослинних спільнот.
Керівник мережі GLORIA Гаральд Паулі (Harald Pauli) з Австрійської академії наук і університету природних ресурсів і наук про життя (BOKU) наголошує, що без тривалих спостережень неможливо надійно оцінити майбутнє біорізноманіття у високогір’ї Європи. На його думку, такі програми слід не лише підтримувати, а й розширювати, щоб краще враховувати різні, часто взаємопов’язані чинники, які формують відповідь екосистем на зміну клімату.
У Європі теплішають гірські вершини і флора змінюється нерівномірно з’явилася спочатку на Цікавості.
