1328
Понад половина великих водосховищ світу ризикує втратити здатність виконувати свої основні функції вже до 2060 року. Причина — не посухи й не зношення бетону, а мул та наноси, які річки роками зносять у штучні озера й поступово перетворюють їх на замулені відстійники з мінімальним корисним обсягом.
До такого висновку дійшли автори масштабного аналізу за участі Університету ООН. Дослідники оцінили динаміку замулення тисяч резервуарів по всьому світу і встановили, що процес відбувається швидше, ніж передбачали інженерні розрахунки минулого століття. За їхніми підрахунками, приблизно до 2050 року планета може втратити близько чверті первісної ємності сховищ, накопиченої за десятиліття будівництва.
Механізм простий: гребля уповільнює течію, тверді частинки осідають на дні, і рік за роком шар відкладень зростає. На відміну від багатьох інших інфраструктурних проблем, замулення майже неможливо повністю зупинити, а очищення коштує дорого й технічно складне. Особливо вразливими автори називають регіони з інтенсивною ерозією ґрунтів; серед гарячих точок згадують американський Захід. Окрему увагу дослідники приділили численним малим резервуарам, ризики для яких раніше системно недооцінювали.
Значення цих оцінок виходить далеко за межі гідротехніки. Водосховища забезпечують питну воду, зрошення полів, вироблення електроенергії та захист від повеней для мільярдів людей. Втрата їхньої ємності означає менше запасів у посушливі періоди й слабший захист під час паводків саме тоді, коли зміна клімату робить обидва явища частішими. Автори наголошують: планування нових гребель і модернізацію старих потрібно вести з урахуванням наносів уже сьогодні, інакше світ ризикує втратити критичну частину своєї водної інфраструктури швидше, ніж встигне її замінити.
