987
Приблизно 800 мільйонів років тому катастрофічне зіткнення в головному поясі астероїдів могло спричинити цілу хвилю ударів по внутрішній частині Сонячної системи, що накрила Землю, Місяць і Марс. До такого висновку дійшла команда дослідників, зіставивши сліди давнього бомбардування з розпадом одного великого астероїда.
За реконструкцією, тоді зруйнувалося батьківське тіло, з уламків якого утворилося астероїдне сімейство Евлалії. Значна частина фрагментів опинилася поблизу потужної гравітаційної «пастки» — резонансу 3:1 із Юпітером. Близько половини уламків досягли цієї зони майже одразу, ще приблизно чверть повільно дрейфувала туди протягом 100–150 мільйонів років під дією ефекту Ярковського. Резонанс, наче праща, розкидав ці уламки орбітами внутрішніх планет.
Дослідження очолив доктор Вільям Боттке з Південно-Західного дослідного інституту (SwRI) у Боулдері, штат Колорадо. Науковці застосували колізійні та динамічні моделі, пов’язавши формування сімейства Евлалії зі свідченнями, «записаними» у місячних кратерах. Результати опубліковано в журналі Planetary Science Journal.
Час цього ударного «дощу» збігається з періодом масштабних змін на Землі — глобальним похолоданням і зрушеннями в біосфері, що передували появі складнішого життя. На Марсі ж така злива ударів могла спровокувати сейсмічну активність і спалахи вулканізму.
Значення роботи в тому, що вона пропонує єдину причину для, здавалося б, розрізнених слідів на різних планетах: не серію випадкових прибульців, а відлуння однієї давньої катастрофи в поясі астероїдів. Такий підхід допомагає точніше «датувати» поверхні планет за щільністю кратерів і краще зрозуміти, як зіткнення в поясі астероїдів раз у раз перекроювали умови у внутрішній Сонячній системі — а подекуди, можливо, і хід еволюції життя на Землі.
