696
Теплиця — замкнений об’єм, у якому за сезон накопичується все: спори борошнистої роси й фітофторозу, яйця павутинного кліща, лялечки білокрилки, солі від поливної води. Навесні на це немає часу, бо через два тижні вже висаджують розсаду. Тому вся підготовка припадає на вересень і жовтень, одразу після того, як зняли останні томати й огірки.
Порядок робіт логічний: спершу прибирання й ґрунт, потім конструкція. Робити навпаки безглуздо — помитий каркас однаково засиплеться землею й рослинними рештками.
Ґрунт: зняти, оздоровити, засіяти
Спершу з теплиці виносять усе — бадилля, коріння, шпагат, кілочки, стару мульчу, підв’язки. Рештки томатів і огірків не кладуть у компост, бо саме на них зимує основна маса патогенів. Знімають і всі опори, на яких лишилися сліди хвороб, а багаторазові підв’язки промивають у гарячій воді з милом.
Верхній шар ґрунту завтовшки 5-7 сантиметрів прийнято знімати раз на два-три роки, а повну заміну на глибину 25-30 сантиметрів робити раз на чотири-п’ять років. Знятий ґрунт не викидають: його розкидають тонким шаром по відкритих грядках під культури іншої родини, де він за два-три сезони оздоровлюється. Замість нього завозять суміш дернової землі, перегною й піску, орієнтовно три відра перегною на квадратний метр.
Якщо повну заміну робити не плануєте, ґрунт проливають робочим розчином біопрепаратів на основі триходерми або сінної палички — вони працюють, поки температура ґрунту вища за 10-12 градусів, тобто до середини жовтня. Мідний купорос, 100 грамів на десять літрів, використовують не щороку, а раз на кілька років, бо мідь накопичується в ґрунті. Після обробки грядки в теплиці варто засіяти сидератами: гірчиця біла або фацелія за 30-40 днів наростять масу, яку підрізають і залишають на поверхні.
Каркас і покриття: миття, ремонт, зимівля
Каркас миють теплим розчином господарського мила або кальцинованої соди, приділяючи увагу стикам і кутам — саме там ховаються зимуючі шкідники. Оцинкований профіль після миття просто витирають насухо. Фарбований металевий каркас оглядають на іржу, зачищають вогнища й підфарбовують. Дерев’яний обробляють антисептиком або білять вапном, а нижні бруси, що торкаються ґрунту, перевіряють на гниль.
Полікарбонат миють м’якою губкою з обох боків, без абразивів, металевих щіток і розчинників: подряпини руйнують захисний ультрафіолетовий шар, і листи мутніють за два-три сезони. Перевіряють торцеві заглушки й перфоровану стрічку зверху — якщо вони пошкоджені, у стільники набирається вода, взимку замерзає й розриває лист зсередини. Плівкові теплиці на зиму краще звільнити: плівку знімають, миють, просушують і зберігають згорнутою в сухому приміщенні, бо на морозі під вітром вона розлітається за одну ніч.
Сірчані шашки застосовують лише в теплицях із дерев’яним каркасом. У конструкціях з металевим профілем сірчистий газ роз’їдає оцинковку та ущільнювачі, тож там обмежуються вологою обробкою.
На зиму двері й кватирки залишають відчиненими: промерзання ґрунту до мінус восьми-десяти градусів помітно зменшує чисельність кліща й личинок у верхньому шарі. Разом із тим усередину варто накидати снігу — навесні саме він дає рівномірну вологу, якої в теплиці завжди бракує. Полікарбонатну теплицю з листами товщиною 4 міліметри у сніжних західних областях підпирають зсередини кількома стійками під коньок, а сніг із покрівлі струшують після кожного великого снігопаду.
