772
Осінній вологозарядний полив — одна з тих робіт, ефект від якої не видно того ж року. Вона працює взимку: насичений водою ґрунт промерзає повільніше й на меншу глибину, а дерево заходить у холодний період без дефіциту вологи в тканинах. Саме зневоднення, а не сам по собі мороз, найчастіше стає причиною підмерзання молодих гілок і розтріскування кори.
Потреба в такому поливі залежить від того, скільки випало опадів у вересні та жовтні. Якщо за ці два місяці набралося менше 60 міліметрів, полив потрібен обов’язково. Для півдня — Херсонщини, Запоріжжя, Миколаївщини й Одещини — це майже щорічна ситуація. На заході й півночі бувають осені, коли земля й без того промокає на потрібну глибину, і тоді полив зайвий.
Скільки води потрібно дереву
Норму рахують не «на дерево взагалі», а за віком і розміром крони. Саджанцю першого-другого року вистачає 30–40 літрів. Дереву чотирьох-шести років дають 60–80 літрів, семи-десяти років — 100–150. Дорослій яблуні чи груші віком понад п’ятнадцять років потрібно 150–250 літрів, а простіше рахувати по проєкції крони: 50–60 літрів на квадратний метр.
Кісточкові — вишня, черешня, слива, абрикос — переносять перезволоження гірше за зерняткові, тож для них норму зменшують приблизно на третину. Ягідним кущам смородини й аґрусу достатньо 30–40 літрів під кущ, малині — 20–25 літрів на погонний метр ряду.
Головний критерій правильності — глибина промочування. Для дорослого дерева вода має дійти на 60–80 сантиметрів, для молодого — на 40–50. Перевірити нескладно: через добу після поливу вкрутіть у ґрунт довгий металевий прут або пробурте садовим буром пробу. Суха земля чинить помітний опір, волога проходиться легко, і межа відчувається пальцями чітко.
Коли і як поливати
Строк — після масового опадання листя, коли середньодобова температура тримається в межах плюс двох — плюс п’яти градусів. Для більшості областей це кінець жовтня й перша половина листопада, на півдні — до кінця листопада. Занадто ранній полив, у теплому вересні, небезпечний: дерево може відреагувати на нього новою хвилею росту, і невизрілі пагони загинуть при першому ж морозі.
Ллють воду не під стовбур, а по периметру крони, де розташована основна маса всмоктувального коріння. Зручно зробити кільцеву канавку глибиною 10–15 сантиметрів на відстані приблизно двох третин радіуса крони від стовбура. Норму розбивають на два-три заходи з перервою в годину-дві, інакше вода розтечеться поверхнею, особливо на схилі.
Є ситуації, коли від поливу треба відмовитися. Це важкі запливаючі глинисті ґрунти, ділянки з рівнем ґрунтових вод ближче ніж 1,5–2 метри від поверхні та низини, де навесні й так довго стоїть тала вода. Надлишок вологи в таких умовах витісняє з ґрунту повітря, і коріння підпріває — наслідки гірші, ніж від посухи.
Після поливу пристовбурне коло має сенс замульчувати перепрілим гноєм або компостом шаром 5–8 сантиметрів, відступивши від стовбура 10 сантиметрів. Мульча вповільнює випаровування й вирівнює температуру ґрунту в зимові відлиги, коли коріння найбільше страждає від різких перепадів.
