732
Серпень і вересень дають найбільше органіки за весь рік: бадилля огірків і кабачків, обрізане листя, бур’яни до обсіменіння, падалиця, зрізані квітники, скошена трава. Якщо все це просто скидати в кут ділянки, купа пролежить два роки й перетвориться на щось середнє між сіном і болотом. Якщо закласти з розумом — навесні матимете готовий субстрат для розсади й мульчі.
Компостування — це робота бактерій, а вони мають свої вимоги. Головна — співвідношення вуглецю й азоту в сировині, приблизно 25–30 до одного. На практиці це дві-три частини бурого матеріалу на одну частину зеленого за об’ємом. Зелене — свіжа трава, бадилля, кухонні відходи, гній. Буре — сухе листя, солома, тирса, подрібнені стебла соняшнику й кукурудзи, картон.
Друга вимога — маса. Купа, менша за метр у кожному вимірі, не розігрівається: тепло йде швидше, ніж утворюється. Оптимум для української осені — 1,2–1,5 м завширшки й стільки ж заввишки, довжина довільна. Саме такий об’єм тримає всередині 55–65 °C протягом двох-трьох тижнів, а це температура, за якої гинуть насіння бур’янів і більшість збудників хвороб.
Чим наповнювати купу й чого туди не класти
Шари роблять по 15–20 см, чергуючи зелене й буре, і кожні два-три шари присипають лопатою землі або жменею готового компосту — це закваска з мікроорганізмами. Траву не можна класти товстим шаром: вона злипається в повстину, до якої не доходить повітря, і замість компосту виходить силос із різким запахом. Свіжу траву підв’ялюють день-два або одразу перемішують із листям.
Помітно прискорює справу подрібнення. Гарбузове бадилля, товсті стебла й гілки після обрізки варто порубати лопатою на шматки по 5–10 см. Матеріал, подрібнений до кількох сантиметрів, перепріває приблизно вдвічі швидше за цілі стебла.
Не варто класти в купу коріння пирію та березки — воно виживає навіть у теплій купі. Там само не місце бадиллю томатів і картоплі з ознаками фітофтори, кісточкам, м’ясним і молочним відходам, які приваблюють щурів, та рослинам, обробленим гербіцидами. Хворе бадилля надійніше спалити або вивезти.
Що зробити, щоб купа встигла до весни
Компост дозріває тільки у вологому середовищі. Правильна вологість — як у віджатої губки: стиснута жменя матеріалу злипається, але вода не тече. У суху серпневу погоду купу поливають раз на тиждень, по 20–30 л на кубометр. Зверху накривають старим агроволокном або мішковиною — це тримає вологу, але пропускає повітря; поліетилен для цього не годиться.
Перелопачування — головний прискорювач. Перше роблять через 2–3 тижні після закладання, коли купа розігрілася й почала осідати, друге — ще через місяць, переносячи зовнішні шари всередину. Купа, яку перемішали двічі, до кінця жовтня встигає пройти гарячу фазу, а за зиму дозріває холодним способом. Ту, яку не чіпали, доведеться чекати щонайменше до наступної осені.
У листопаді купу утеплюють: шар сухого листя або соломи 20–30 см зверху зупиняє промерзання, і бактерії всередині працюють ще кілька тижнів після перших приморозків. На півдні процес майже не зупиняється до грудня, на півночі й заході затухає в середині листопада.
Закладена в серпні або першій половині вересня купа з правильним співвідношенням матеріалів, двома перелопачуваннями й регулярним поливом до квітня перетворюється на темну розсипчасту масу із запахом лісової землі. Готовність перевіряють просто: у зрілому компості вже не впізнати вихідних решток.
