657
Наприкінці липня й у серпні город поступово порожніє: викопали часник, зійшла цибуля, відплодоносив ранній горох, звільнилися грядки з-під ранньої картоплі. Багато хто на цьому й зупиняється — земля стоїть голою до самої весни. Тим часом у більшості регіонів України попереду ще шість-вісім тижнів погоди, придатної для росту. Це повноцінний міні-сезон, якого вистачає на другий урожай зелені та коренеплодів.
У серпневих посівів є перевага, якої немає навесні. Ґрунт прогрітий, тож насіння сходить швидко — часто на третій-п’ятий день замість двох тижнів. Хрестоцвіта блішка, яка навесні виїдає сходи редиски й рукколи, у другій половині літа вже не така агресивна. А головне — день коротшає, ночі стають прохолодними, і салатні культури не поспішають викидати стрілку. Саме тому осіння редиска виходить соковитою, а не дерев’янистою, і серпневий шпинат смачніший за травневий.
Що встигає визріти до морозів
Найшвидша — редиска: від сходів до врожаю 20–30 днів. Її можна сіяти аж до середини вересня, а під плівковим укриттям і пізніше. Листовий салат, руколу, крес-салат і гірчицю листову зрізають через 25–35 днів після посіву. Кріп і петрушку на зелень сіють до кінця серпня, шпинат — до перших чисел вересня: він холодостійкий і спокійно переносить приморозки до мінус п’яти-шести градусів.
З того, що потребує більше часу, встигають пекінська капуста (45–60 днів) і кольрабі. Пекінку взагалі має сенс сіяти саме зараз: за довгого весняного дня вона майже завжди йде в стрілку, а зі скороченням світлового дня формує щільні качани. Зимову редьку, дайкон і ріпу сіють у перших числах серпня, щоб коренеплоди встигли набрати масу за 60–70 днів. Окремо варто згадати цибулю на перо — її висаджують дрібною сіянкою і зрізають зелень до самих заморозків.
Умови, без яких серпневий посів не спрацює
Перше — волога. Серпневий ґрунт зазвичай пересушений, і сухе насіння в ньому просто лежить. Борозенки проливають водою до посіву, а не після, насіння загортають трохи глибше, ніж навесні, — на півсантиметра-сантиметр, — і мульчують посіви тонким шаром компосту або скошеної трави, щоб волога не випаровувалася.
Друге — стан грядки. Після попередньої культури землю звільняють від решток, неглибоко розпушують і вносять зрілий компост чи перегній. Свіжий гній під зелень і коренеплоди не використовують: він провокує ріст бадилля на шкоду коренеплоду й може стати джерелом нітратів.
Третє — сівозміна. Редиску, редьку й пекінську капусту не сіють після будь-яких капустяних, інакше рослини дістануться тим самим шкідникам і хворобам, що зимують у ґрунті. Після цибулі та часнику добре вдається майже все, після картоплі — зелень і салати.
І про запас: якщо часу чи бажання на другий урожай немає, грядку все одно не варто лишати порожньою. Посіяні гірчиця, фацелія чи овес за півтора місяця нарощують зелену масу, розпушують ґрунт корінням і до весни перетворюються на органіку. Голий ґрунт узимку вимивається дощами й вивітрюється — працююча грядка завжди краща за перекопану й забуту.
