711
Такий колега був у багатьох з нас. Інколи здається, що ця людина буквально живе в офісі, і має нездорову фіксацію на роботі. А може цим колегою-трудоголіком була й ти сама? Ось що видає людину без особистого життя.
Не бере участі у small-talk з колегами
Попри те що small-talk може бути не дуже природним для нас, він також є корисним для того, щоб пізнати краще колег. Хоча б для того, щоб ви потім всім офісом не ламали мозок, що подарувати на день народження тому чи іншому колезі.
Валя з бухгалтерії полюбляє випікати печиво, а Дмитро з IT-відділу грає в комп’ютерні ігри й мріє про кіберспорт. А от Михайло… Михайло не бере участі в small-talk з колегами, саботує кожну розмову на курилці фразою “У мене багато роботи”, тому що його хобі — це робота, його родина — це робота, його вільний час — це робота.
Надмірно ділиться
А може бути й інша крайність: людина може ділитись величезним масивом особистої інформації, намагаючись знайти відчуття приналежності серед колег. Попри те, що на роботі цілком реально знайти класних, цікавих однодумців та навіть вірних друзів, важливо пам’ятати, що колеги — це колеги, а друзі — це друзі, і що є велика різниця між робочим та дружнім спілкуванням.
Завжди затримується на роботі
Людям, яким є чим зайнятись поза роботою, не хочеться лишатись в офісі допізна, тому вони стараються доробити все, що треба, і не “ночувати” там. Але людина без особистого життя охоче лишається на роботі ледь не допізна, навіть коли немає об’єктивних причин цього робити.
“Приносить” роботу додому
Якщо такий колега не може лишитись в офісі допізна, він може засісти за роботу, щойно прийде додому. Особливо якщо є технічні можливості це зробити. І не питай навіть, що цей колега робитиме, якщо він буде працювати з дому. Овертайм, ймовірно, відбуватиметься 24/7.
Пише/дзвонить у позаробочий час
Оцей пункт може видавати як колегу, який не має особистого життя поза роботою, так і того, хто не поважає чужий час. Ця людина може без проблем подзвонити тобі о дев’ятій вечора, або проігнорувати те, що ти у відпустці й почати бомбардувати повідомленнями в особисті.
І, до речі, таку звичку потрібно правильно адресувати й не дозволяти, адже психологи кажуть, що це викликає емоційне виснаження та вигорання у працівників, яким є чим зайнятись у позаробочий час, і це не робота.
Демонструє пасивну агресію до тих, хто має свої межі
Коли хтось з колег не хоче відповідати на дзвінки у позаробочий час, або чітко дає зрозуміти, що не збирається перепрацьовувати у свою відпустку, просто, тому що цей колега їм написав, починається театральний виступ “Я образився” з фразочками типу:
- “Ну, так, звичайно, ти ж була у відпустці”.
- “Ага, деякі працюють, а не по лікарняних сидять”.
- “Ой, правда? А ти зробиш? Не будеш знову у відпустці?”
Вважає, що робочий колектив — це сім’я
“Сімейний” менталітет на роботі — це чудово та корисно, якщо хочеться створити комфортне середовище. Але якщо фразою “ми ж сім’я” прикривається бажання змусити людей працювати більше й сидіти на роботі в овертайм без доплати, це токсична установка. І люди, у яких поза роботою немає друзів чи родини, можуть “вестись” на неї.
Вважає, що тяжка праця — це успіх
У статті про те, як отримати підвищення на роботі, ми вже писали про те, що тяжка праця не завжди веде до успіху та хорошої посади. Якщо людина затримується на роботі, бере на себе море проєктів та перевантажує себе роботою, це лише робить роботу виснажливою та стресовою. Окрім цього колега без особистого життя може почати нав’язувати іншим свої нереалістичні стандарти.
Не робить перерви
Попри те, що перерви навпаки покращують продуктивність, людина може уникати відпочинку й навіть відпустки. Або навіть вихваляється тим, що працює без перерв, щоб відчувати себе надважливою та незамінним працівником. До речі про почуття гордості за перевтому.
Відчуває задоволення від перевтоми
Людина, яка не має ніякої іншої діяльності поза роботою, може відчувати помилкове відчуття важливості та гордості за те, що працює до ночі, перевтомлюється та перевантажується.
Їм завжди все терміново
Такий колега не може або не хоче правильно розставити пріоритети та навіть делегувати комусь із команди частину завдань, коли це можливо. Тому він очікує від себе та інших виконувати роботу негайно й “на вчора”. Звідси й порушені кордони між робочим та особистим, овертайми та перепрацювання.
Розтягує зустрічі та розмови, зловживає нарадами
“Ця нарада могла б бути електронним листом”, виникає думка, коли виходиш з наради з таким колегою. Чому він або вона так робить? Все через те, що, ймовірно, людині просто нема з ким поспілкуватись у позаробочий час. Але така поведінка шкодить продуктивності команди, а також створює надмірний стрес та овертайми для усіх колег.
Що робити з таким колегою? Радимо почати з чіткого розставлення особистих кордонів професійною мовою. Навряд чи ти можеш змінити іншу дорослу людину, якщо вона вирішила, що хоче перепрацьовувати. Це треба просто відпустити.
