У диких бджіл на звичайних полях знайшли ознаки нейротоксичного впливу пестицидів

Дикі бджоли постійно контактують не з одним фактором стресу, а з цілим набором забруднювачів, які залежать від типу ландшафту. Нове дослідження Lasioglossum malachurum порівняло бджіл із conventional agriculture, organic farming та urban agricultural sites.

Команда оцінювала не лише загальний стан комах, а цілу панель physiological and metabolic biomarkers.

Серед них були маса голови й тіла, співвідношення частин тіла, загальний білок, показники energy metabolism, oxidative stress, antioxidant defense, detoxification і cholinesterase activity.

Які зміни виявили у бджіл із різних середовищ

Найпомітніша картина на conventional agricultural sites стосувалася cholinesterase. Її активність була пригнічена, що узгоджується з потенційним нейротоксичним впливом пестицидів.

У тих самих бджіл спостерігали зменшення head weight і protein content. Автори пов’язують поєднання цих змін із можливим морфометричним наслідком тривалого впливу агрохімікатів.

На organic та urban sites профіль був іншим. Це показує, що різні типи середовища створюють різні набори фізіологічного навантаження, а не один універсальний «стрес міста» або «стрес поля».

Дослідження не доводить, що один конкретний пестицид спричинив усі зміни. Бджоли в польових умовах контактують із сумішами речовин, і саме реальний екологічний exposure був предметом роботи.

Чому диких бджіл не можна оцінювати лише за тестами на медоносних

Результат важливий тому, що більшість регуляторних тестів пестицидів історично фокусувалися на медоносній бджолі. Дикі види можуть мати іншу чутливість і спосіб життя.

Автори показують, що поєднання морфометрії з біохімічними й нейрофізіологічними маркерами може дати більш повну картину хронічного впливу забруднювачів.

Для аграрних ландшафтів це особливо актуально, оскільки дикі бджоли виконують значну частину запилення культур і природних рослин.

Окрім cholinesterase, команда вимірювала electron transport system і lactate dehydrogenase як показники energy metabolism, lipid peroxidation як маркер oxidative damage, а також catalase, glutathione та glutathione-S-transferase.

Таке поєднання показників дозволяє відрізняти різні типи фізіологічного стресу. У випадку conventional sites найпомітнішим став саме нейрофізіологічний сигнал разом із морфометричними змінами, а не універсальне погіршення всіх біомаркерів.

Джерело: Scientific Reports / Nature