1091
Морські бактерії виявилися значно стійкішими до міді, ніж очікували розробники антиобростальних покриттів для кораблів. Такі фарби десятиліттями використовують для того, щоб не дати мікроорганізмам, молюскам і червам заселяти корпуси суден, але нове дослідження показало: бактерії вже широко несуть гени, які дозволяють їм переживати концентрації міді, набагато вищі за природні рівні навіть у забрудненій воді.
Проблему помітили не сьогодні. Ще у 2006 році під час 11-місячного експерименту на мідному покритті з’являлися лише окремі згустки слизу. У 2018 році схожий тест дав зовсім інший результат: товстий бактеріальний шар сформувався вже за перший місяць, а через сім місяців на поверхні з’явилися й великі організми — молюски, ракоподібні та прикріплені черви.
Щоб розібратися в механізмі, дослідники Військово-морської дослідницької лабораторії США занурили в Чесапіцьку затоку полімерні пластини, частина з яких була вкрита комерційною мідною фарбою. Через два тижні вони зібрали ранні бактеріальні біоплівки й проаналізували їхній склад та геноми окремих колонізаторів.
Гени стійкості до міді виявилися не лише у бактерій на мідних поверхнях, а й у тих, що росли на звичайному пластику. Це означає, що відповідні механізми вже широко поширені в морському середовищі й можуть передаватися між мікроорганізмами. Кожен виділений штам мав щонайменше три гени, пов’язані з переносом або детоксикацією міді, а найадаптивніші бактерії несли цілий набір таких систем.
У твердому поживному середовищі ріст бактерій пригнічувався приблизно від концентрації одного мілімоля солей міді, але в рідкому середовищі мінімальна пригнічувальна концентрація зростала до п’яти мілімолів і вище. Навіть при десяти мілімолях частина клітин залишалася живою, хоча вже не розмножувалася. Для судноплавства це важливо, бо саме рання бактеріальна плівка створює основу, до якої згодом легше прикріплюються більші організми.
