976
Дослідники з Університету Міссісіпі виявили статистичні відмінності в тому, як люди з різними психопатичними рисами описують найкращі, найгірші та переломні моменти свого життя. Одні рідше говорили про страх, інші використовували менше позитивної лексики або по-іншому описували досягнення й друзів. Проте автори наголошують: це не створює мовного тесту, за яким можна достовірно «вирахувати психопата» з одного тексту.
У роботі взяла участь 451 людина: 307 студентів і 144 дорослих, які повідомили, що раніше перебували в місцях позбавлення волі. Кожен описував три особисті історії — найкращий момент життя, найгірший і важливу поворотну подію. Паралельно учасники проходили опитувальники, що оцінювали окремі психопатичні риси. Потім дослідники за допомогою спеціального програмного аналізу підраховували слова, пов’язані з позитивними й негативними емоціями, ризиком, упевненістю, винагородою, друзями та досягненнями.
Найважливіше, що психопатію в цій роботі не розглядали як одну монолітну рису. Дослідники працювали з трьома вимірами: сміливістю та безстрашністю, черствістю й браком емпатії, а також імпульсивністю. Люди з вираженішою сміливістю рідше використовували слова на кшталт «страх», «боюся» чи «тривога». Учасники з більшою імпульсивністю частіше негативно описували навіть формально позитивні події, загалом вживали менше позитивних слів і рідше згадували друзів та власні досягнення.
Для людей із більш вираженою черствістю картина була іншою. Вони частіше використовували позитивні слова й лексику, пов’язану з успіхом і винагородою, але в описах поворотних моментів рідше зверталися до слів, що передають негативні емоції. Це прямо суперечить популярному стереотипу, ніби всі люди з психопатичними рисами говорять однаково холодно, відсторонено й беземоційно.
Автори підкреслюють, що окремі риси можуть проявлятися й у людей, які не мають кримінальної історії та не відповідають клінічному образу психопатії. Саме тому такі мовні закономірності не можна використовувати як самостійний діагностичний інструмент. Їхня цінність радше в іншому: вони допомагають зрозуміти, як різні особистісні характеристики впливають на осмислення власного досвіду й чому психопатію потрібно вивчати не як один ярлик, а як поєднання кількох незалежних рис.
