936
Дослідники Virginia Tech з’ясували, що серед тетраплоїдних ракових клітин — тобто клітин із чотирма повними наборами хромосом замість звичних двох — саме менші за розміром варіанти можуть бути найагресивнішими. Вони швидше формували пухлини, активніше проникали в тканини й краще переносили дію поширених протипухлинних препаратів. Це додає новий параметр до оцінки небезпечності пухлин: важливою може бути не лише кількість хромосом, а й фізичний розмір клітини.
У нормі більшість клітин людини є диплоїдними й містять два набори хромосом. Іноді під час поділу виникає збій: ДНК подвоюється, але клітина не завершує розділення. Так утворюється тетраплоїдна клітина з чотирма наборами. Команда біологині Даніели Чиміні штучно створювала такі клітини з диплоїдних ракових ліній і спостерігала, як вони поводяться в пухлинах у мишей.
З часом частка тетраплоїдних клітин у пухлинах зменшувалася, але самі новоутворення продовжували швидко рости. Дослідники виявили, що такі клітини змінювали своє оточення й залучали стромальні клітини — неракові елементи сполучної тканини, які можуть створювати сприятливе середовище для пухлини. Тобто навіть коли тетраплоїдні клітини не домінували чисельно, вони могли впливати на поведінку всього новоутворення.
Окремий експеримент аспіранта Мета Блумфілда дав ще несподіваніший результат. Клони тетраплоїдних клітин значно різнилися за розміром, а частина з них була приблизно на 25–30% меншою, ніж очікували дослідники. Саме ці компактні клони виявилися агресивнішими за більші. У мишей вони часто формували пухлини швидше, а подібну тенденцію спостерігали і в клітинах колоректального раку та раку молочної залози.
Команда перевірила й дані Cancer Genome Atlas, де зібрані тисячі зразків людських пухлин. У кількох типах раку менший розмір тетраплоїдних клітин був пов’язаний із гіршим прогнозом і нижчою виживаністю. Автори поки не стверджують, що розмір сам по собі визначає перебіг хвороби, але вважають його потенційно важливим маркером. Наступне завдання — з’ясувати, які саме молекулярні механізми дозволяють маленьким тетраплоїдним клітинам рости швидше й краще протистояти лікуванню.
