777
Географічні полюси Землі протягом останніх 320 мільйонів років кілька разів змінювали положення значно швидше, ніж очікували геологи. За новою оцінкою, під час окремих епізодів земна кора та мантія могли зміщуватися відносно осі обертання зі швидкістю до 0,6 градуса за мільйон років.
Йдеться про явище справжнього блукання полюсів. Воно не означає, що Земля раптово змінює нахил своєї осі відносно Сонця. Натомість зовнішні тверді оболонки планети — кора й мантія — повільно переорієнтовуються відносно осі обертання та ядра.
Чотири періоди швидкого зміщення
Команда Центру планетарної придатності для життя Університету Осло під керівництвом Меттью Домайєра виявила чотири помітні епізоди такого руху.
Перший припав на ранню юру — приблизно 190–200 мільйонів років тому. Другий відбувався наприкінці юрського та на початку крейдяного періоду — 140–150 мільйонів років тому. Ще один зафіксували 90–100 мільйонів років тому в середині крейди, а останній — між 30 і 20 мільйонами років тому, від олігоцену до міоцену.
Підказку знайшли у стародавньому рівні моря
Раніше справжнє блукання полюсів переважно реконструювали за палеомагнітними слідами в давніх породах. У новій роботі використали інший метод — статистичне моделювання карт зміни рівня моря з інтервалами приблизно у 10 мільйонів років.
Якщо тверда оболонка Землі переорієнтовується, рівень моря має змінюватися за характерним симетричним шаблоном: підвищення на одному боці однієї півкулі відповідає підвищенню на протилежному боці іншої. Це створює своєрідний чотириполюсний сигнал.
Пангея 300 мільйонів років тому рухалася з іншої причини
Новий підхід дозволив перевірити й давню гіпотезу про великий епізод зміщення близько 300 мільйонів років тому, коли суперконтинент Пангея рухався на північ.
Дослідники не знайшли очікуваного сигналу справжнього блукання полюсів і дійшли висновку, що цей рух краще пояснюється звичайною тектонікою літосферних плит.
Автори вважають, що окремі епізоди істинного блукання могли бути короткими за геологічними мірками, але досить швидкими. Максимальна оцінена швидкість — 0,6 градуса за мільйон років — перевищує типові темпи переміщення літосферних плит.
Результати опублікували в журналі Science. Вони дають новий незалежний спосіб відновлювати давню орієнтацію Землі та краще розуміти, як перерозподіл маси всередині планети впливав на її поверхню протягом сотень мільйонів років.
