Історія Варі, стародавньої печерної системи у Греції, налічує понад 2500 років. Ще у VI-V столітті до нашої ери там створили святилище німф, а згодом те місце вважали домівкою Пана.
Печера Варі — це невелика, але важлива печерна система, розташована в гірському масиві Гіметтус поблизу Афін, Греція. Протягом століть вона була відома під кількома назвами, включаючи печеру Німфоліптос і печеру Пана, але сьогодні її найчастіше називають печерою Варі через її близькість до передмістя Варі, пише Heritage Daily.
Печера утворилася внаслідок природного процесу, відомого як карстування, коли слабокисла дощова вода проникає в землю і поступово розчиняє вапняк протягом тисячоліть, створюючи порожнисті простори всередині скелі. Це геологічне явище відповідальне за формування унікальних особливостей печери.
Історичні перекази свідчать, що святилище, присвячене німфам, створив у печері Архедем із Фери, вправний каменяр і скульптор у VI-V столітті до нашої ери. Архедем вважав себе «німфолептиком», тобто він був натхненний або одержимий німфами, які в давньогрецькій міфології вважалися другорядними божествами природи, що мешкали в таких місцях, як джерела, річки та печери.
Сьогодні відвідувачі печери Варі можуть дослідити дві основні кімнати. У першій кімнаті, до якої ведуть кам’яні сходи, знаходиться висічене в скелі святилище з фасадом, що нагадує храм, присвячене Пану, грайливому напівбогу у подобі напівкозла-напівлюдини.
У другій камері знаходиться святилище Аполлона Герсуса з простим різьбленням Архемеда, зображеного з інструментами для різьблення по каменю.
Хоча до середини II століття до н. е. печеру майже покинули, археологічні знахідки, зокрема монети, свідчать про те, що вона знову почала використовувати в римський період, приблизно за часів правління Костянтина Великого (307-337 рр. н. е.).
Дослідження монет, витягнутих із печери, вказують на те, що це місце продовжували відвідувати римляни аж до V або VI століття нашої ери. Деякі вчені припускають, що в цей період печера могла бути перетворена на християнське місце, хоча пізніші дослідження припускають, що її використовували для таємного язичницького поклоніння після того, як римська влада заборонила язичницькі ритуали по всій імперії.