291
Влітку 2024 року українці знову гостро відчули на собі відключення світла – Росія інтенсивно обстрілює енергетичні об’єкти, а українські енергетики працюють цілодобово і намагаються все полагодити.
Ця ситуація все більше турбує людей через наближення зими. У соцмережах та телевізійних ефірах дедалі частіше звучать похмурі прогнози про те, що електрика взимку буде 5-6 годин на добу, або що варто готуватися не до графіків відключень, а до графіків включень світла.
А єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон днями озвучила вкрай песимістичний прогноз, попередивши світ про ймовірну гуманітарну катастрофу в Україні через брак електрики. “За низьких зимових температур деякі місця в Україні можуть стати непридатними для життя”, – озвучила вона ледь не апокаліптичний розвиток ситуації.
То чи мають ці прогнози підстави? Чи буде світло в українців взимку і що робить влада, аби енергетична система вистояла перед російськими обстрілами? Про все це керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький розповів ВВС.
Варто зазначити, що інтерв’ю ми записували 22 серпня, до нового масованого обстрілу енергетичних об’єктів по всій Україні, який відбувся 26 серпня. Тоді Росія здійснила комбінований удар, запустивши сотню ракет та стільки ж дронів по енергетиці. У результаті в багатьох містах і селах знову почалися перебої з електропостачанням.
До зими відновити все не вдасться
ВВС: На початку літа було відомо про те, що половина української генерації зруйнована. Яка ситуація станом на кінець серпня?
Володимир Кудрицький: Досить активно відновлюються ті електростанції, які були пошкоджені. Не всі вони були, очевидно, зруйновані. Не можу розкрити інформацію конкретну, який відсоток, або скільки мегават генерації вже відновили і скільки відновлять на зиму. Тому що ця інформація досить чутлива і може дати ворогові якісь можливості прораховувати свої майбутні атаки.
Треба чітко розуміти дві речі. Перше – всі ці 9 ГВт, які у нас вибули, відновити до зими буде неможливо. Тобто ми будемо все одно оперувати певним зниженим обсягом генерації, порівняно з ситуацією, наприклад, лютого 2024 року.
Ті плани з відновлення електростанцій, які були складені, вони зараз плюс-мінус виконуються, і електростанції йдуть плюс-мінус в графіку. Скільки ми, наприклад, очікували мати атомної, теплової чи гідрогенерації, станом на кінець серпня, плюс-мінус ми цими обсягами і оперуємо.
У нас наступної зими додасться важливий фактор, якого не було в попередню зиму – це імпорт електроенергії. Він був практично нульовий всю минулу зиму. У нас відключень минулої зими не було, але часто доводилося залучати аварійну допомогу нам як оператору з європейських країн. Це вже інструмент, так би мовити, останньої надії.
І тільки буквально декілька місяців тому вже оновлений склад регулятора прийняв такі необхідні зміни для того, щоб лібералізувати ціни на нашому українському ринку і дозволити цьому імпорту заходити в країну. Цей імпорт, ця спроможність не заповнюється на 100%. Але взимку у нас точно буде досить суттєва підтримка з боку європейських країн.
Перш за все тому, що “Укренерго” об’єднало українську і європейську енергосистему, забезпечило цю технічну можливість імпорту, а економічну можливість забезпечили ці більш лібералізовані ціни саме на оптовому ринку електрики. Це не стосується тарифів домогосподарства, це стосується цін для бізнесу і цін на вільному енергетичному ринку.
ВВС: От ви згадали, що 9 ГВт відновити не вдасться. А скільки вдасться?
Володимир Кудрицький: Я не можу цього сказати.
ВВС: Скільки бракує сьогодні в енергетичному балансі – це ви теж не можете сказати?
Володимир Кудрицький: Ні.
ВВС: Скільки треба часу для того, щоб відновити все те, що пошкоджено?
Володимир Кудрицький: Знаєте, різні енергоблоки перебувають об’єктивно в різному технічному стані. Десь пошкодження тотальні, десь уламки чи вибухова хвиля пошкодили обладнання чи інфраструктури. Тому це може бути від декількох тижнів чи місяців до року, двох. Деякі енергоблоки, очевидно, в осяжній перспективі не будуть відновлені взагалі.
Треба теж розуміти, що є такі електростанції, які розташовані надзвичайно близько до лінії фронту. Наприклад, Курахівська станція. І очевидно, ця станція для нас не є чимось, на що ми розраховуємо взимку.
Тому, якщо так підсумувати, база традиційної цієї генерації, особливо теплової, з кожним роком повномасштабної війни зменшується. Тому що масштабні обстріли час від часу призводять до того, що деякі енергоблоки настільки сильно виявляються пошкодженими, що їх в осяжній перспективі відновити неможливо.
І саме тому час грає проти традиційної генерації, і саме тому настільки критично важливо якомога швидше розгортати децентралізовану нову генерацію. Таку генерацію, яка буде стійкою до ракетних обстрілів. В силу своєї розосередженості, в силу великої кількості невеликих електростанцій.
Генерацію побудує приватний бізнес
ВВС: От ви згадали про час. Що є більшою проблемою: час чи гроші?
Володимир Кудрицький: Час.
ВВС: Гроші є?
Володимир Кудрицький: Перша проблема – час, друга – час і третя – час.
Що стосується грошей. Дуже важливо розуміти одну просту річ: неможливо побудувати децентралізовану генерацію в централізований спосіб. Тобто неможливо створити якийсь новий “Укрпостачгенераторенерго”, який побудує тисячі малих електростанцій. Цього не буде просто. Про це треба забути.
Основним двигуном розбудови нової децентралізованої української енергосистеми буде, очевидно, приватний сектор. А раз це буде приватний сектор, то питання пошуку грошей – це проблема більше бізнесу, а не держави.
Але держава, звичайно, має створити умови для того, щоб ці проєкти були економічно окупними. І також держава має подбати про те, щоб у бізнесу був доступ до фінансування.
От в останні буквально 2-3 місяці “Укренерго” і національний енергетичний регулятор зробили дуже велику роботу, дуже великий ривок вперед з точки зору створення саме економічного середовища, в якому ця нова генерація може народитися. Це лібералізація цін на оптових ринках, на ринках, де продається електрика для промисловості.
Інструмент підтримки таких довгострокових проєктів і інвестицій у генерацію – це аукціони, які ми, як оператор, проводимо на 5-річний період з річним відтермінуванням. Коли ми даємо рік часу для того, щоб ці нові електростанції чи батарейні системи накопичення енергії побудувалися.
І з 2025-го року на п’ять років ми укладаємо контракт. І ми платимо, згідно з цим контрактом, всі 5 років фіксовану ціну за те, що електростанція чи система накопичення енергії надає енергосистемі, тобто нам, як оператору, послугу збалансування.
І оцей грошовий потік, який станція може отримати, маючи на руках твердий контракт з “Укренерго”, створює для такого інвестора можливість прийти в банк, під цей контракт отримати фінансування і власне для цього інвестора створює певне розуміння майбутніх п’яти років.
ВВС: Як швидко бізнес відіб’є вкладені гроші?
Володимир Кудрицький: Окупність проєктів за сьогоднішніх цін на ринку електроенергії – це 4-5 років. Тобто ми якраз цим контрактом покриваємо термін, за який станція чи батарейка має окупитися. І таким чином ми створюємо для інвестора умови, коли він вже може свої гроші не покласти просто в банк на поточний чи депозитний рахунок, а реально примусити працювати на українську енергетику.
Тепер друга частина – це ліквідність, тобто доступ до грошей від власників. І тут є дві частини, два джерела. Перша – це власні кошти багатьох українських підприємств, які не займалися енергетикою до цього, але почали займатися зараз.
Вони за ці кошти можуть побудувати для себе тут власну електростанцію, яка убезпечить підприємство від відключень. І ця електростанція зможе за дуже вигідними цінами, на вигідних умовах продавати свою електроенергію в ринок. Тобто одним пострілом вбиваються два зайці.
Але ми розуміємо, що коштів українських підприємств не вистачить на розбудову всієї нової генерації. На це треба, за нашими оцінками, десь 12-13 мільярдів євро або доларів, в залежності від різних оцінок. І нам треба десь 11-12 гігават нової потужності. З них три – це балансуюча так звана потужність, це те, що замістить теплові електростанції, які зараз в такому дуже скрутному становищі перебувають.
А решта – це відновлювані джерела. Це дуже дешева насправді енергія сонця і вітру. І ми створюємо, таким чином, такий коктейль, генераційний мікс в нашій енергосистемі. З одного боку, дешеві, але непередбачувані відновлювальні джерела. Але для того, щоб можна було збільшувати їхню частку в енергосистемі, нам треба щось дуже швидке, маневрове, гнучке, що буде їх балансувати.
Тобто, коли, наприклад, зараз хмари зайдуть, закриють нам Сонце і знизиться потужність виробництва сонячних електростанцій. Повинно бути в енергосистемі щось, що зможе працювати як бекап, підстраховувати цю мінливу вітрову і сонячну генерацію.
І таким бекапом є балансуючі електростанції, та сама децентралізована генерація, газові станції, батарейки, які будуть розсіяні по всій країні і будуть надавати системі такі послуги.
Тактика росіян змінилася
ВВС: Якщо говорити про тактику росіян – як вона змінилася, починаючи з того періоду, коли росіяни почали обстрілювати енергетику, і до цього моменту?
Володимир Кудрицький: Треба перш за все розуміти їхні цілі. З моєї точки зору, їхня ціль ще в жовтні 2022 року була спричинити повне довгострокове погашення енергосистеми, особливо в зимовий період. Для того, щоб створити гуманітарні умови в тилу, щоб це почало впливати на фронт.
Тобто вони фактично діють як терористи, намагаються досягти своїх цілей, беручи в заручники цивільних людей. Тільки терористи зазвичай тероризують якусь обмежену групу людей, а тут ми говоримо про десятки мільйонів українців, яких росіяни взимку 2022-2023 року хотіли залишити не тільки без світла, а й без тепла, без води, без мобільного зв’язку, без транспорту.
Практично без всіх благ цивілізації, кожна з яких залежить критично від наявності електроенергії.
Вони били по найбільш базовій критичній інфраструктурі сучасної цивілізації, чим є електроенергетика. Бо без неї все інше просто не працює. І от вони думали ракетами розвалити електростанції і вузлові підстанції “Укренерго”, які передають електроенергію в регіони і на великі відстані в нашій інфраструктурі, яка транспортує електрику.
Вони думали, що енергосистема після таких масованих атак розділиться на декілька частин і через декілька хвилин або годин сколапсує. Що у ній не будуть збалансовані ці частини, а енергосистема може працювати тільки коли споживання дорівнює виробництву.
Їм це не вдалося. Вони не змогли умовно знищити енергосистему, спричинити якийсь там тритижневий блекаут. У нас були проблеми в окремих містах – в Києві, в Одесі, в Харкові, у Львові, у Дніпрі, якщо пам’ятаєте.
І в деяких інших містах були жорсткі обмеження електропостачання через ракетні і дронові удари росіян, але нам вдавалося кожен раз швидко відновлювати електроживлення. І, врешті-решт, зима 2022-2023 року пройшла в певних обмеженнях, але вони були здебільшого планові.
Ці обмеження дискомфортні, вони пригнічують бізнес-активність. Але вони не є таким катастрофічним сценарієм, який спричинив би якийсь вплив на наш фронт, на наші Сили оборони, глобально поставив би на коліна Україну.
Ми накопичили гігантський запас обладнання за допомогою західних донорів. І сьогодні до нас приїжджає щомісяця набагато більше трансформаторів, ніж ми теоретично можемо втратити від атак.
У нас сьогодні є також інженерний захист наших об’єктів, саме на об’єктах “Укренерго”. Це єдині об’єкти критичної інфраструктури, де є такий захист, який витримує пряме влучання, наприклад, шахедів.
Взимку будуть складнощі, але не блекаут
ВВС: Перейдемо до прогнозів на зиму. Ви, певно, читали статтю єврокомісара з енергетики Кадрі Сімсон у Financial Times, яка попередила про можливу гуманітарну катастрофу в Україні через дефіцит електрики: “У зимові місяці це (відключення світла) призведе до відсутності доступу до базових послуг: не працюватимуть водяні насоси та каналізаційні мережі, не буде опалення. За низьких зимових температур деякі місця в Україні можуть стати непридатними для життя”. Ви з цим згодні?
Володимир Кудрицький: Я вважаю, що це занадто песимістичний сценарій. Якщо ми згадаємо 22-23 роки, дуже складна зима, коли у нас було мало західних систем ППО, у нас було дуже мало трансформаторів, у нас був запас, але його було малувато, і у нас ще не було захисту такого інженерного, як зараз. Ми ту зиму пройшли з епізодичними знеструмленнями міст. Але ми не можемо сказати, що у нас, знаєте, замерзла вся країна чи не працювала каналізація.
ВВС: Гуманітарної катастрофи не буде?
Володимир Кудрицький: Я на цьому посту, в тому числі для того, щоб її не допустити.
Тому я не можу погодитися з цим прогнозом. Але можуть бути складнощі. Про це треба теж чесно говорити. Легкої прогулянки наступної зими точно не буде.
Я думаю, що наступної зими нас чекає багато випробувань. Енергетиків, перш за все, чекає багато випробувань. Наші сили ППО теж, можливо. Але я не вважаю, що у нас буде якийсь апокаліптичний сценарій. Я вважаю, що ми не допустимо блекауту.
Ми в “Укренерго” навчилися протидіяти тактиці ворога, коли бачимо, як вони намагаються покласти енергосистему, куди вони атакують. І ми знаємо, як її відбалансовувати для того, щоб вона продовжувала працювати.
Будемо відновлювати те, що буде пошкоджено. І я вам скажу, що нещодавно ми встановили виробничий рекорд. Ми демонтували, перевезли, встановили, залили масло, підключили, опробували величезний магістральний трансформатор за 20 днів. І це ми зробили своїми силами, силами бригад “Укренерго”. Такий трансформатор заживлює 200-300 тисяч сімей.
ВВС: А раніше для цього скільки часу треба було?
Володимир Кудрицький: Нам – 50-60 днів. Європейським колегам 3-4 місяці.
Тому у нас величезний досвід, його немає ні в кого більше. Тому катастрофи, я впевнений, ми не допустимо. Ми набагато краще готові до зими 2024-2025 років з точки зору транспортної мережі “Укренерго”, ніж в 2022-2023 роках.
Але про генерацію, безумовно, треба подбати. Нам треба більше ППО від наших західних партнерів, щоб захистити наші електростанції. Оце важливо.
ВВС: Ваші слова обнадіюють. Але є ще один прогноз про те, що цієї зими треба готуватись не до графіків відключення, а до графіків увімкнення світла. Що ви на це скажете?
Володимир Кудрицький: Ніхто не знає, яким буде режим подачі електроенергії взимку. Просто тому, що ніхто не знає, якими будуть: а) атаки росіян і б) якою буде температура навколишнього середовища в грудні, січні, лютому.
Тому говорити, що світло буде 8 годин на добу, 16 годин на добу або 24 години на добу – це все просто три різні сценарії, в яких є свої ймовірності реалізації.
ВВС: Але воно буде?
Володимир Кудрицький: Але воно буде.
Треба теж розуміти, що, наприклад, теплий грудень, наприклад, може дуже сильно відрізнятися від холодного лютого. Як от в липні у нас була два тижні спека і було дуже складно. Було справді багато відключень. Не вистачало електроенергії. А в серпні вже була інша ситуація.
Взимку можливі теж якісь такі періоди – якщо буде дуже холодно і буде високе споживання, то буде надзвичайно важко покрити існуючим набором електростанцій і імпортом.
А можуть бути періоди, коли +2, і може не бути взагалі проблем. Тобто це все сильно залежить від обсягів імпорту і погоди. І тому якщо мені хтось скаже, яка буде температура і скільки електростанцій пошкодять, я вам більш-менш точно скажу, що буде зі світлом.
ВВС: Ми з вами поговорили вже про песимістичні сценарії, а я хочу ще запитати вас про оптимістичні. Чи можливо пройти зиму взагалі без відключень? Звичайно, якщо не буде обстрілів, зима буде тепла і так далі?
Володимир Кудрицький: Я дуже би хотів всіх порадувати і сказати, що відключень не буде і все буде ок. Але на сьогодні, враховуючи ту ситуацію, в якій ми є, ми не можемо бути завеликими оптимістами.
Ми в компанії завжди прораховуємо найгірші сценарії і готуємося до них. Тому, скажімо так, при теплій, зимовій погоді +2, +3 цілком можливо, що ніяких відключень не буде. При температурі -10 енергосистему збалансувати без відключень буде неможливо.
Про енергетичні переговори з Росією
ВВС: Заявлений президентом 1 ГВт – це реально чи ні до кінця року?
Володимир Кудрицький: Дуже хороше питання. І воно задане в дуже правильний момент.
Я вже говорив, що ми з енергетичним регулятором створили певну економічну екосистему для того, щоб з’явилася нова генерація. Ми говоримо про приватний капітал, який повинен зайти і побудувати цю генерацію для України.
Ми говоримо про 50 компаній, лідерів у своїх сегментах економіки, лідерів своїх ринків, які мають капітал, компетенцію і можуть збудувати децентралізовані енергетичні об’єкти.
О 10 годині сьогодні (22 серпня. – Ред.) ми оголосили аукціон на 1000 МВт нової децентралізованої гнучкої генерації. Я сподіваюсь переможців буде дуже багато, ми не хочемо, щоб був один, ми хочемо, щоб їх було 50. З переможцями ми укладаємо контракт, згідно з яким з 30 вересня 2025 року ми їх будемо бачити в мережі, вони будуть балансувати нашу енергосистему. І протягом п’яти років, з 2025 по 2030, вони будуть мати з нами стабільний контракт на балансування енергосистеми. Тому, підсумовуючи, мені складно сказати про терміни – якісь станції побудуються раніше, якісь пізніше.
22 серпня “Укренерго” провела другий спецаукціон на придбання автоматичних резервів відновлення частоти (аРВЧ) строком на 5 років. Попередньо, всі учасники аукціону – 35 компаній, які зробили 807 пропозицій – є переможцями. З пропозицій, які перемогли, 41 одиниця генеруючого обладнання. За попередніми результатами, в середньому було придбано 240 МВт резервів на послугу завантаження в кожній годині, що складає більше 41% від виставленої на аукціон потреби. А також в середньому 260 МВт на послугу завантаження та розвантаження в кожній годині, що складає 62% від потреби. Всього – 500 МВт.
ВВС: В соцмережах, пабліках і на ефірах звучать думки, що одним зі сценаріїв розвитку подальших подій може бути обмін захопленої ЗСУ частини Курщини на ЗАЕС. Як ви прокоментуєте такі припущення?
Володимир Кудрицький: Поки що це така наукова фантастика. Скажімо так, тут немає чого коментувати, бо ці люди абсолютно точно не мають доступу до інформації, на основі якої можна було б робити якісь твердження чи навіть припущення.
Так само можна припустити, що завтра Марс зіштовхнеться з Венерою, чи астероїд впаде на Землю. Припустити можна. Але які у нас є реальні факти, які би про це свідчили? У мене, наприклад, немає.
Дивіться, я взагалі вважаю, що ЗАЕС — це просто той об’єкт, який повинен повернутися до України під український контроль. Просто крапка. Не треба думати нам, українцям, що пропонувати росіянам чи що міняти. Це об’єкт, який розташований на нашій суверенній території. І це об’єкт, який може обслуговувати тільки Україна. Ніхто інший. І це питання ядерної безпеки.
Тому тут, мені здається, безвідносно до Курщини, треба світовій спільноті усвідомити, що відвернути ризики якогось інциденту можна тільки забезпечивши повний доступ України до управління цим об’єктом.
ВВС: Видання Washington Post написало, що Україна і Росія мали провести енергетичні переговори в Катарі. Ви щось про це знаєте? Ви взагалі залучені до цього?
Володимир Кудрицький: Я на початкових стадіях був залучений до процесу “Формули миру”. Не можу коментувати перебіг, з очевидних причин, відповідних консультацій, переговорів. Енергетична безпека, як відомо – це один з наріжних каменів цієї конструкції. І це не випадково, тому що така велика війна на європейському континенті у 21-му столітті показала, що енергетичний вимір після власне мілітарного стає чи не другим по значущості. Тому що енергетика стає мішенню для військових атак.
Це вже не війна, коли 100 танків з одного боку, 100 танків з іншого боку, 10 тисяч людей з однієї сторони, 10 тисяч з іншої. Це вже не така війна. Це війна про обстріли магістральних підстанцій чи електростанцій. Це війна про те, яким чином розвалити тил. І тому енергетична безпека – в цій конструкції безпеки, це абсолютно невід’ємний компонент.
Ми спілкувалися з представниками країн НАТО, і я часто говорив про те, що можна мати сучасну армію, скільки завгодно сучасних літаків, танків, есмінців. Але коли у вас одночасно гаснуть, наприклад, 5 електростанцій, 15 підстанцій, і на великій території десь має місце блекаут взимку – і у десятків мільйонів людей немає зв’язку, транспорту, не працює метро, не працює смартфон. Не можна замовити не те, що лавандове лате, а навіть просто додзвонитися на 911. І немає води, немає опалення…
Тобто я говорю про те, якщо не зважати на питання енергетичної безпеки і захищеності енергетичної системи, то в принципі не можна говорити про безпеку. І це чітко довів приклад України.
Запевняю вас, що мало яка енергосистема, чи взагалі може ніяка б не витримала те, що витримала Україна. Модель, по якій працюють енергетичні компанії в західному світі, не передбачає стійкості проти атак такого масштабу. Тому це стратегічний виклик. Не тільки для України, це виклик для всього цивілізованого світу.
