220
Кожна людина у світі хоч один раз потрапляла в ситуацію, коли шторка в душі «без оголошення війни» і всякої на те причини раптово «нападає», прилипаючи до тіла. Більшість із нас ставила собі питання: чому це відбувається щоразу, коли ми йдемо в душ?
Вчені почули наше запитання і знайшли на нього відповідь, інформує UAINFO.org з посиланням на IFLScience.
За словами дослідників, знайти відповідь на це питання виявилося трохи складніше, ніж вони вважали спочатку. Наприклад, одним із найпопулярніших варіантів відповіді є принцип Бернуллі — теорема гідродинаміки, що пов’язує швидкість рідини з її тиском і висотою.
За словами інженера-механіка Девіда Шмідта, ефект Бернуллі — принцип, що пояснює, як крила літака створюють підіймальну силу. Ця теорема говорить, що в міру прискорення рідини тиск падає. Простими словами, ідея полягає в тому, що вода з душу прискорює повітря навколо себе, водночас зменшуючи тиск усередині фіранки. Водночас зовні фіранки такого не відбувається, а тому вищий тиск змушує її втягуватися всередину.
Однак у цього пояснення, за словами Шмідта, є один вагомий недолік: ефект Бернуллі ґрунтується на балансі між силами тиску і прискоренням і не допускає наявності крапель. У результаті вчений стверджує, що ефект Бернуллі просто не може бути відповідальним за те, що фіранка раз у раз липне до вашого тіла.
Іншим популярним поясненням є «теорія плавучості», яка передбачає, що гаряча вода в душі змушує повітря всередині фіранки нагріватися, зменшуючи його щільність. Водночас повітря за межами фіранки залишається стабільним, а тому воно, більш холодне і щільне, спрямовується всередину, штовхаючи туди й фіранку. Утім, за словами Шмідта, у цього пояснення також є вада: фіранка прилипає до тіла, незалежно від температури душу.
На щастя, Шмідту все ж вдалося знайти пояснення дивної поведінки шторки в душовій. Для цього вчений використав технологію комп’ютерного моделювання, що спеціалізується на динаміці рідких бризок, над якою він працював у Массачусетському університеті.
Програма, використовувана вченим, дала йому змогу включити тисячі нюансів реального життя — наприклад, спотворення крапель душу, коли вони падають, взаємодію одна з одною, ефекти розпаду під час падіння, вплив опору на швидкість і напрямок, а також безліч інших даних.
Розрахунки зайняли два тижні, але врешті-решт Шмідту вдалося знайти пояснення: по суті, річ у тім, що утворюється вихор, подібний до урагану, повернутий на бік. У центрі нього утворюється низький тиск, що втягує фіранку ближче до середини. До слова, за своє відкриття вчений навіть був відзначений Шнобелівською премією з фізики.
До слова, якщо ви страждаєте від того, що фіранка постійно липне до вашого тіла, розв’язання проблеми виявилося неймовірно простим. Сили, створювані цим потоком повітря, досить слабкі, а тому впливають лише на легкі, тонкі фіранки. Простими словами, досить повісити у ванній важку поліетиленову фіранку, щоб назавжди позбутися «нападів» шторки в душі.
