635
Падіння астероїда Чикшулуб приблизно 66 мільйонів років тому стало однією з найруйнівніших подій в історії Землі: воно спричинило глобальну екологічну кризу й масове вимирання, під час якого зникли непташині динозаври. Однак нове дослідження показує парадоксальний бік цієї катастрофи. Усередині утвореного кратера виникла масштабна гідротермальна система, яка могла підтримувати мікробне життя не сотні тисяч, а близько восьми мільйонів років.
Удар був настільки потужним, що деформація земної кори простягнулася приблизно на 35 кілометрів углиб. Величезні об’єми порід розплавилися, а підземна структура кратера стала пронизаною тріщинами. Коли ця надзвичайно гаряча порода контактувала з морською водою, холодна вода почала проникати вниз, нагріватися та знову підніматися до поверхні. Так сформувалася система підводних гейзерів і гідротермальних джерел.
Разом із гарячою водою в океан надходили мінерали та поживні речовини. У той час, коли поверхневі екосистеми переживали наслідки глобальної катастрофи, усередині кратера виникли локальні ніші, де мікроорганізми могли отримувати енергію з хімічних реакцій і зберігати життєздатність у відносно стабільних умовах.
Буріння показало, що система працювала набагато довше
Під час міжнародної наукової експедиції дослідники пробурили свердловину завглибшки близько одного кілометра безпосередньо в імпактній структурі. Особливу увагу вони приділили польовому шпату — мінералу, який містить калій. За допомогою калієво-аргонового датування вчені змогли визначити, коли породи достатньо охололи для того, щоб у них почав накопичуватися аргон.
Цей метод дозволив реконструювати історію охолодження кратера. Раніше вважалося, що активна гідротермальна система могла існувати близько двох мільйонів років. Нові розрахунки показали значно довший період — від моменту удару приблизно 66 мільйонів років тому до орієнтовно 58 мільйонів років тому.
Перші 1,5–2,3 мільйона років породам на глибині близько кілометра знадобилося, щоб охолонути приблизно до 90 °C. У наступні мільйони років температура поступово знижувалася, але тривалий час залишалася нижче 50 °C — у діапазоні, сприятливому для багатьох мікроорганізмів. Лише приблизно через шість-вісім мільйонів років потік гарячої води суттєво ослаб, а система остаточно згасла.
Чикшулуб став моделлю для пошуку життя на інших планетах
Для астробіологів цей результат має особливе значення. Великі удари зазвичай сприймаються як механізм руйнування, однак вони здатні одночасно створювати довгоживучі гідротермальні середовища. Якщо подібні процеси відбувалися на ранній Землі, Марсі або інших небесних тілах, кратери могли ставати місцями, де вода, тепло й мінерали зберігалися достатньо довго для складних хімічних реакцій.
На сьогодні сліди мікроорганізмів виявили лише в невеликій частині відомих підводних імпактних кратерів із гідротермальною активністю. Проблема в тому, що знайти біологічні сліди в породах віком у сотні мільйонів або мільярди років надзвичайно складно. Саме тому Чикшулуб, який добре зберігся і доступний для буріння, дає унікальну можливість зрозуміти, як катастрофічні події можуть несподівано створювати нові екологічні ніші.
https://www.rbc.ua/rus/news/znishchiv-dinozavriv-i-stvoriv-zhittya-k-1790851584.html
