2720
Аргентинська військова хунта сподівалася на швидку і безкровну перемогу, вважаючи, що Британія не воюватиме за Фолклендські острови, холодні скелі з пінгвінами та вівцями. Проте диктатор Леопольдо Гальтьєрі недооцінив залізну волю Маргарет Тетчер, яка перетворила цей конфлікт на одну з найдраматичніших військових кампаній сучасної історії.
Чому аргентинська хунта наважилася кинути виклик ядерній державі?
На початку 1982 року Аргентина опинилася в лещатах економічної кризи та політичного терору. Військова диктатура на чолі з генералом Леопольдо Гальтьєрі поступово втрачала контроль над країною: інфляція сягнула тризначних позначок, а на вулицях Буенос-Айреса щодня спалахували масові протести профспілок. Хунті потрібен був «маленький переможний бліцкриг», який об’єднав би націю навколо патріотичної ідеї та відвернув увагу від внутрішніх катастроф.
Ідеальною мішенню стали Фолклендські острови, або Мальвінські, як їх називають аргентинці. Вони вважають їх своєю історичною територією, незаконно анексованою британцями у 1833 році. Гальтьєрі та його адмірали припустилися фатальної помилки, аналізуючи геополітичну шахівницю. Вони бачили, що Велика Британія переживає економічну рецесію, скорочує військово-морський флот і навіть планує відкликати з Південної Атлантики свій єдиний патрульний корабель HMS Endurance.
Отже, у Буенос-Айресі щиро вірили, що Лондон, обтяжений проблемами Холодної війни та внутрішніми страйками, не стане проливати кров за клаптик торфовищ за 13 тисяч кілометрів від метрополії, де жили менш як 2000 фермерів. Тож 2 квітня 1982 року аргентинські елітні підрозділи висадилися на островах у рамках операції «Росаріо» і швидко зламали опір крихітного гарнізону британських морських піхотинців. Диктатор святкував тріумф на балконі президентського палацу Каса-Росада перед захопленим натовпом.
Як залізна леді перетворила забуті острови на символ британської незламності?
Але Гальтьєрі не підозрював, що запустив механізм власного знищення і розбудив британський імперський дух. Звістка про його дії викликала у Лондоні шок, який миттєво переріс у лють. Прем’єр-міністерка Маргарет Тетчер опинилася перед складним вибором: змиритися з національним приниженням і втратити владу або відправити флот на інший кінець світу, наближаючись до суворої антарктичної зими. Залізна леді недарма мала своє прізвисько, адже вона обрала війну.
Тетчер заявила парламенту, що британці на Фолклендах мають право на самовизначення, а агресія не залишиться безкарною. Упродовж лічених днів Королівство зібрало безпрецедентну оперативну групу (Task Force) з понад ста кораблів, зокрема авіаносців HMS Hermes та HMS Invincible, а також реквізовані цивільні лайнери. Найближча британська база на острові Вознесіння лежала за 6000 кілометрів від зони бойових дій.
Війна на морі, у повітрі та на суші була швидкоплинною, але надзвичайно кривавою. Потоплення аргентинського крейсера General Belgrano британським атомним підводним човном Conqueror 2 травня забрало життя 323 моряків і змусило аргентинський надводний флот сховатися в портах до кінця конфлікту. Аргентинська авіація відповіла ударами ракет Exocet, потопивши есмінець HMS Sheffield та контейнеровоз Atlantic Conveyor.
Британські війська висадилися в бухті Сан-Карлос і здійснили виснажливий піший марш через промерзлі болота, здобувши перемоги при Гуз-Грін та на горі Тамблдаун. 14 червня 1982 року аргентинський гарнізон капітулював. Ця перемога ціною життів 255 британців та 649 аргентинців не лише врятувала політичну кар’єру Тетчер, забезпечивши їй тріумф на виборах 1983 року, а й призвела до краху хунти в Аргентині, відкривши шлях до демократії. Фолкленди й досі залишаються британською заморською територією, а їхні мешканці незмінно підтверджують вірність Короні.
Джерело: 24tv.ua