2639
З настанням холодів навіть міцні дерев’яні рами часто не витримують вітру і починають пропускати холод. Наші предки задовго до появи монтажної піни чи силікону успішно боролися з цією проблемою. Серед традиційних рішень особливої уваги заслуговує комплексний підхід: двоконтурне утеплення в поєднанні з природним контролем вологості, яке за своєю надійністю нерідко перевершує сучасні матеріали.
Як утеплити старі дерев’яні вікна всередині та ззовні
У давнину утеплення вікон ніколи не обмежувалося простим поверхневим заклеюванням. Підготовку завжди починали з ретельного заповнення внутрішніх пустот.
Першим етапом створювали надійний внутрішній контур за допомогою глибокої набивки. Для цього використовували доступні волокнисті матеріали: технічну вату, льоноволокно або чисті бавовняні ганчірки. За допомогою широкого шпателя або звичайного тупого ножа волокно щільно й рівномірно утрамбовували в усі зазори між рамою та стулками. На відміну від сучасного поролону, який швидко пересихає, кришиться і починає пропускати повітря, щільно спресоване натуральне волокно стабільно тримало форму та блокувало рух холодного вітру навіть у найскладніших кутах.
Після цього переходили до утеплення зовнішнього контуру, фіксуючи стики за допомогою натурального клею. Замість будівельного скотча, який після зими разом із шматками віддирає фарбу з деревини, предки використовували смужки цупкої бавовняної тканини або крафтового паперу шириною 4-5 сантиметрів. Їх рясно змащували густим розчином звичайного господарського мила, попередньо розмоченого у теплій воді до стану густої пасти.
Висихаючи, мильна плівка намертво чіплялася за дерево, утворюючи герметичний вітробар’єр. Із настанням тепла його легко знімали звичайною вологою губкою без найменших пошкоджень поверхні. Така послідовність дій дозволяла утеплювати вікна без шкоди для самої рами.
Природні абсорбенти проти конденсату та криги
Окрім захисту від продування, у давнину ретельно дбали й про те, щоб шибки залишалися прозорими. Перед тим як остаточно закрити зовнішній контур, простір між склом обов’язково насухо витирали.
Щоб запобігти появі рясного конденсату та криги в морозні дні, на дно рами в міжрамний простір насипали трохи звичайної кухонної солі або розкладали шматочки деревного вугілля. Ці доступні природні абсорбенти вбирали зайву вологу з повітря, завдяки чому вікна не «плакали» і не вкривалися морозними візерунками зсередини.
Таким чином, глибока набивка, ретельно загерметизовані стики та природні абсорбенти працювали разом: перші захищали від холодного вітру, а останні допомагали контролювати вологість у міжрамному просторі.
Джерело: tsn.ua
