2720
Уже в перші місяці життя немовля повністю залежить від дорослих: від них воно отримує їжу, питво й тепло. Тому для дитини важливо якнайшвидше зрозуміти, на кого в оточенні можна покластися. Нове дослідження, опубліковане в журналі Evolution and Human Behavior, показало: діти віком від чотирьох до шести місяців помічають, хто з дорослих має тісніші стосунки між собою. Сигналом для цього стає те, хто з ким ділиться їжею та слиною.
Як проводили дослідження
Один з авторів роботи, психолог Брендон Ву з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, пояснив, що поштовхом стали попередні спостереження в різних культурах. Вони показували: люди, які перебувають у близьких стосунках, частіше діляться одне з одним слиною. Як приклад наводили двох людей, які лижуть одне морозиво. За такою поведінкою зазвичай легко здогадатися, що їх пов’язують близькі стосунки.
Опитування 129 батьків дітей віком від 8 до 19 місяців підтвердило: погратися з дитиною, почитати їй чи обійняти більшість готові дозволити багатьом знайомим. Натомість їсти з малюком однією ложкою, пити з однієї чашки чи цілувати в щоку батьки зазвичай дозволяють лише «своїм» — найближчим людям.
Запитати шестимісячну дитину напряму неможливо, тож дослідники стежили, куди вона дивиться. Брендон Ву разом із колегами з Гарварду та Массачусетського технологічного інституту показував малюкам короткі відеосценки з ляльками. Діти сиділи на колінах у батьків або в дитячому стільчику. Дослід проводили через відеозв’язок, а камера фіксувала напрямок погляду дитини.
Що бачили немовлята
У першій серії одна жінка брала часточку апельсина, клала собі до рота, а потім тією ж часточкою «годувала» ляльку. Інша жінка з такою самою лялькою просто перекидала м’ячик. Після цього лялька починала плакати, і дослідники фіксували, на кого з двох жінок дитина переводить погляд і на кому затримує його довше.
У другій серії їжа не використовувалася. Жінка торкалася пальцем свого рота, потім рота ляльки й знову свого. З іншою лялькою вона виконувала схожу послідовність, але торкалася чола. Перша сценка відтворювала добре знайому дитині ситуацію — спільну їжу. Друга була менш типовим жестом, коли обмін слиною відбувався в інший спосіб.
В обох типах сценок діти довше дивилися на тих, хто ділився слиною, ніж на тих, хто просто грав у м’яч або торкався чола. За словами Брендона Ву, у немовлят уже формується загальне уявлення про стосунки між людьми, і вони можуть розпізнавати близькість за різними діями, а не лише за одним знайомим сценарієм. Дослідники також перевірили, чи не сприймає дитина просто «добрішу» людину як ту, від якої варто чекати допомоги. Коли в одному варіанті плакала нова лялька, різниці в поглядах не було. Коли в іншому лялька тягнулася до м’ячика, різниці також не спостерігали. Тож немовля чекає реакції саме від того, хто пов’язаний близькими стосунками з тим, хто плаче.
Джерело: uagolos.com
