Володимир Половець 33 роки ілюструє «Слово о полку Ігоревім» — пам’ятку, за яку триває своя культурно-історична війна

Сьогодні,   18:18    162

Художник Володимир Половець понад 30 років працює над книгою, яка стала справою його життя, — гравюрами-ілюстраціями до «Слова о полку Ігоревім», героїчної поеми кінця XII століття. Майстер свідомо відійшов від традиційної книжкової графіки, адже його мета — не просто проілюструвати текст, а створити для нього нову візуальну мову.

Від ліногравюри та бронзових барельєфів до гарячих емалей — художня мова Володимира Половця. Фото: Володимир Половець

Пошук власної мови

Досліджуючи Радзивилівський літопис, давньоруські рукописи та мистецькі традиції XII століття, Половець шукав техніку, яка відповідала б фактурі, насиченості й теплоті самого тексту. Першу ліногравюру до «Слова» він створив 1993 року, коли працював художником-реставратором у Новгород-Сіверському музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім».

Тоді він був молодим ілюстратором, який вважав себе передусім акварелістом. Переломним стало знайомство з факсимільними виданнями «Ізборника Святослава», Радзивилівського літопису та Київської псалтирі. Побачивши красу рукописів XII століття, він замислився, як передати такий соковитий текст лише чорно-білою графікою.

Далі з’явилися травлена мідь, каміння та бронзові барельєфи, а в новому виданні — гарячі емалі. Книжку він створював без видавничого замовлення, сам визначаючи, коли робота його влаштовує. Увесь процес тривав близько 20 років: макет був завершений 21 грудня 2012 року, а книжка вийшла влітку 2013-го, напередодні Майдану.

Останні новини:  Бурякові галушки з грибами у вершково-сирному соусі: простий рецепт (фото)
Від ліногравюри та бронзових барельєфів до гарячих емалей — художня мова Володимира Половця. Фото: Володимир Половець

Текст, що звучить сьогодні

Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення, читаючи поему, художник дедалі частіше ловить себе на думці, що перед ним стрічка сучасних новин. У тексті є міжусобиці, політична короткозорість, жадібність еліт, розбрат, зовнішній ворог і трагічні наслідки нездатності домовлятися.

Жахіття війни, описані в поемі, за його словами, бачиш ніби в режимі онлайн. Зокрема, картина битви на річці Немизі, де земля засіяна кістками руських воїнів, asocíює з руйнуванням міст, загибеллю людей, полоненими та родинами, які чекають на близьких.




Середньовічний текст перестає бути музейним експонатом і стає свідченням того, наскільки дорого суспільству обходяться внутрішній розбрат і політична безвідповідальність.

Відповідь на російські претензії

Росія давно включає «Слово о полку Ігоревім» до власного культурного канону. Російські компанії «Газпром-Медиа Холдинг» та «Медиаслово» готують повнометражну екранізацію твору, прем’єру якої анонсовано на осінь 2028 року. На думку Половця, Україна має протиставити цьому власну роботу, дослідження та мистецтво.

Він звертає увагу, що події поеми відбуваються на територіях сучасної України — від Карпат до земель Чернігівського князівства, з виходом до Тмуторокані. У тексті згадуються Київ, Чернігів і Новгород-Сіверський, а от Москви чи Санкт-Петербурга немає.

Останні новини:  Маколей Калкін повернеться у «Сам удома»: готується продовження культової комедії з несподіваним сюжетом
Від ліногравюри та бронзових барельєфів до гарячих емалей — художня мова Володимира Половця. Фото: Володимир Половець

Важливим він вважає і питання походження рукопису. Його придбав Олексій Мусін-Пушкін у Іоїля Биковського, колишнього архімандрита Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Це один з аргументів на користь чернігівського контексту походження пам’ятки, хоча історія її рукописної традиції досі потребує фахового дослідження. Українські дослідники, зокрема Михайло Грушевський, давно звертали увагу на українські мовні та історичні особливості твору.

Половець наголошує на потребі міждисциплінарного проєкту за участі академічної спільноти та мистецького товариства, а також якісних видань, перекладів, виставок і фільмів, які варто представляти міжнародній аудиторії.

Від ліногравюри та бронзових барельєфів до гарячих емалей — художня мова Володимира Половця. Фото: Володимир Половець

Він нагадує, що Сергій Параджанов теж мріяв екранізувати «Слово», але не встиг. Сам Половець, за його словами, зараз має все необхідне для нового видання з багатшими фактурами, кольорами та матеріалами.

Половецький слід в історії України

Передусім, за словами художника, треба позбутися спрощеного уявлення, ніби половці були лише ворогами Русі. Між половцями та руськими князями існували складні політичні, родинні й культурні зв’язки. Син князя Ігоря Святославича Володимир після полону повернувся додому з половчанкою Свободою та їхнім сином.

Останні новини:  У Подільському районі Києва після ракетного удару спалахнула пожежа

Спадщина половців присутня в історії українських земель і пов’язана, зокрема, з формуванням кримськотатарського етносу та кипчацькою мовною традицією. Є й промовиста київська географія: вулиці Половецька, Татарська та Печенізька утворюють на карті своєрідний тризуб. Українські військові, ризикуючи життям, рятують половецькі кам’яні скульптури з небезпечних територій і передають їх на реставрацію.

На відкритті виставки. Фото: GYV

Робота попри війну

Половець каже, що від своєї роботи справді отримує задоволення і не уявляє, як можна без неї жити. Під час пандемії він багато працював над власним шрифтом для «Слова», який назвав «Ковила половецька степова». У графіці є натяк на степову ковилу, а також присвята батькові, який підписував газетні матеріали псевдонімом Іван Степовий.

Текст поеми він переписував цим шрифтом незліченну кількість разів, і це стало для нього своєрідною медитацією. Сьогодні він показує звичайний учнівський зошит на 24 сторінки, у якому весь текст відтворено відбитками з його ліноритних дощок. Тексту там, за його словами, не так уже й багато, але йому він присвятив 33 роки.

Джерело: www.kyivpost.com