2851
Як виглядала Європа 100 тисяч або навіть мільйон років тому? Звична картина безкраїх густих лісів може бути далекою від реальності. Нове дослідження свідчить, що протягом більшої частини давньої історії континент був мозаїкою рідколісь, відкритих галявин, луків і квітучих просторів.
Європа була мозаїкою лісів і відкритих просторів
Такі ландшафти підтримували різноманіття птахів, метеликів та інших тварин. Важливу роль у їхньому збереженні відігравали великі травоїдні: слони, носороги, зубри та інші велетенські мешканці давньої Європи. Вони поїдали рослинність, розчищали простір і не дозволяли деревам та чагарникам повністю захопити відкриті ділянки.
Дослідники під керівництвом науковців Орхуського університету дійшли висновку, що подібне поєднання середовищ існувало в Європі понад 20 мільйонів років. Результати опублікували в журналі Biological Conservation. Вони ставлять під сумнів уявлення про суцільні густі ліси як природний стан континенту до масштабного втручання людини.
Упродовж десятиліть природоохоронні підходи значною мірою спиралися на парадигму суцільного лісу. Згідно з нею, до появи землеробства та поселень більша частина Європи була вкрита густими лісами. Відновлення природи часто передбачало повернення дерев на відкриті території або висаджування лісів там, де їх більше немає. Нове дослідження пропонує складнішу картину: давні екосистеми складалися з різних поєднань дерев, чагарників, трав’янистих ділянок і відкритих просторів.
«Дослідження показує, що сучасні практики лісовідновлення обирають неправильний напрям», — зазначає старший автор роботи, професор Єнс-Крістіан Свеннінг із Орхуського університету.
На його думку, надмірний акцент на густих лісах може шкодити біорізноманіттю та не відповідати типам екосистем, у яких еволюціонували європейські види.
23 мільйони років свідчень про давню природу
Щоб відтворити історію європейських ландшафтів, команда проаналізувала дані від міоцену, який розпочався приблизно 23 мільйони років тому, до доіндустріальної епохи. Науковці використали кілька незалежних джерел: викопний пилок і рештки рослин, деревне вугілля від давніх пожеж, хімічні сліди в зубах і кістках травоїдних, скам’янілі комахи та ссавці, а також давню ДНК із природних відкладів. Кожен метод показує лише окремі аспекти минулого, але їх поєднання дозволило оцінити не лише склад рослинності, а й те, як тварини впливали на навколишнє середовище.
За словами першого автора дослідження, аспіранта Орхуського університету Шимона Чижевського, сукупність даних дала змогу з більшою впевненістю простежити довготривалі зміни рослинного покриву та роль великих травоїдних.
Серед мешканців давньої Європи були слони, носороги, тури та бізони. Поїдаючи траву, листя й пагони та порушуючи ґрунтовий покрив, вони зберігали відкриті ділянки, де могли рости дикі квіти та трави. Дослідники припускають, що до таких середовищ пристосувалися навіть види, які сьогодні часто пов’язують із сільськогосподарськими угіддями: жайворонки, галки та європейські хом’яки. Дикі маки також росли на ділянках, де великі тварини порушували рослинний покрив.
Ситуація змінилася після зникнення багатьох великих диких травоїдних і скорочення традиційного екстенсивного випасу. За словами Чижевського, особливо помітні зміни відбулися протягом останнього століття, коли такий випас зник із великих територій.
Європейські країни висаджують дерева, щоб поглинати вуглекислий газ, протидіяти зміні клімату та підтримувати біорізноманіття. Проте автори наголошують: створення великих однорідних масивів густого лісу не обов’язково відновлює природні екосистеми континенту. Якщо відкриті луки й рідколісся перетворювати на суцільні ліси, це може скоротити середовища існування для видів, які еволюціонували в умовах поєднання деревної та трав’янистої рослинності.
Натомість науковці пропонують приділяти більше уваги мозаїчним ландшафтам, поєднанню лісових ділянок, відкритих просторів і природного випасу. Один із можливих напрямів — повернення великих травоїдних, здатних підтримувати різноманітність рослинного покриву.
Джерело: portaltele.com.ua
