Велика дерев’яна споруда біля верхнього озера у парку Шевченка, відома як колишній кінотеатр «Трембіта», колись була головним павільйоном обласної сільськогосподарської виставки. Нині власники хочуть повернути будівлі частину первісних рис: реставрувати фасади, відновити дерев’яний ґонт, вікна та двері. Про те, що вже зроблено і що ще попереду, — у фоторепортажі.

Від виставкового павільйону до кінотеатру
Будівлю датують 1950-ми роками, хоча точна дата залишається предметом досліджень: одні джерела вказують 1950 рік, інші — 1955-й. Над проєктом працював Іван Боднарук, який на той час був головним архітектором Станіславова. Споруду возвели гуцульські майстри з традиційних дерев’яних конструкцій.
Павло Бородайко, представник власників, розповідає, що це був саме головний павільйон виставки, а пошуки первинного проєкту, креслень і ескізів поки що не дали результату.

Після 1956 року сільськогосподарські виставки припинили, тож павільйон у такому статусі існував недовго. Наприкінці 1950-х його пристосували під літній кінотеатр «Трембіта». Після припинення роботи кінотеатру, 19 жовтня 1972 року, міськвиконком ухвалив передати приміщення обласній раді з туризму та екскурсій. Там планували облаштувати клуб туристів, бюро подорожей і пункт прокату спорядження. Згодом у будівлі працювало ЗАТ «Івано-Франківськтурист».

Саме в цей період всередині почалися зміни: велике приміщення поділили на кабінети, встановили перегородки, частину стін обшили пластиковою вагонкою, а стелі опустили. Фасад також змінився: замість дерев’яного ґонту з’явилася металева покрівля, вікна переробили, а дерев’яні двері замінили пластиковими.
У 2011 році будівля перейшла у приватну власність родини місцевих підприємців Світлани та Костянтина Бородайків. Відтоді тут діяла обласна організація Товариства Червоного Хреста України, працювали інші організації, а після початку повномасштабного вторгнення певний час був волонтерський склад.

Реставрація, суди та плани на майбутнє
Навесні 2026 року франківці помітили біля «Трембіти» складені дошки та будівельні матеріали. Протягом року з приміщення вивозили сміття, демонтували зруйновану дерев’яну підлогу, стару систему опалення, пластикову вагонку та перегородки. За словами Павла Бородайка, прибирали передусім те, що не було частиною несучих конструкцій і з’явилося під час пізнішої експлуатації.

Особливо проблемною виявилася стіна, яка постійно перебуває в затінку: фахівці знайшли фрагменти, що вже дуже пошкоджені, а багато ділянок потребують відновлення. Тому просто прибрати приміщення недостатньо. Завдання полягає в тому, щоб зберегти стару дерев’яну конструкцію і замінити лише ті частини, які вже не підлягають відновленню.
«Трембіта» має статус пам’ятки архітектури місцевого значення та внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Власники наголошують, що не планують демонтувати споруду чи змінювати її архітектуру, адже мова йде про реставрацію. Для цього з 2018 року вони співпрацюють із львівським державним підприємством «Укрзахідпроектреставрація», яке провело обміри, зафіксувало конструкції на кресленнях і розробило робочий проєкт реставрації фасадів.

За рекомендаціями фахівців, власники зосередяться на трьох напрямках: відновленні покрівлі, поверненні автентичних вікон і дверей та заміні аварійних ділянок дерев’яних конструкцій. Найперше хочуть повернути дерев’яний ґонт, який був на даху від початку. Знайти майстрів, що працюють за традиційною технологією, непросто: ґонт сьогодні часто використовують як декоративне покриття, а не як захист від води, і Павло Бородайко зазначає, що з цим питанням ще потрібно розбиратися.

Не менш складна ситуація з вікнами. Під час дослідження вдалося знайти старі фотографії, за якими видно, що первісні вікна були високими й витягнутими, майже від кам’яного фундаменту до верхньої частини стіни. Згодом частину прорізів розширили, інші заклали або переробили. Відновлення старих прорізів передбачає роботу з дерев’яними брусами, тому все потрібно робити разом із реставраторами.


Власники хочуть спиратися на історичні свідчення та дослідження, а не відтворювати архітектуру на власний розсуд. Окремо фахівці мають визначити, які дерев’яні елементи ще можна зберегти, а які доведеться замінити, зокрема пошкоджені напівбруси на затіненій стороні павільйону.

Історія будівлі супроводжувалася і судовими справами. У жовтні 2023 року Світлана Бородайко звернулася до суду з вимогою виключити колишній кінотеатр із переліку пам’яток місцевого значення, але 5 грудня того ж року позов залишили без розгляду за клопотанням адвокатки позивачки. У лютому 2025 року прокуратура розпочала процес, щоб зобов’язати співвласників укласти охоронний договір. У вересні 2025 року Господарський суд Івано-Франківської області відмовив у визнанні укладеним договору сервітуту на земельну ділянку площею 0,1505 гектара, а в травні 2026 року суд нарешті зобов’язав співвласників укласти охоронний договір.

Попри наявність робочого проєкту, почати реставрацію одразу не можна. Оскільки будівля є пам’яткою, потрібні погодження органів охорони культурної спадщини. Власники вже розпочали цей процес і планують звертатися за дозволами на заміну покрівлі та вікон. Конкретних термінів початку й завершення робіт поки не називають, адже попереду ще погодження та пошук майстрів, здатних працювати з традиційними матеріалами.

Після реставрації власники хочуть, щоб будівля знову стала місцем, куди люди приходитимуть не лише подивитися на архітектуру, а й провести час. Оскільки «Трембіта» розташована в парку, її майбутнє призначення має відповідати рекреаційному характеру місцевості. Одним із варіантів називають ресторан із традиційною українською кухнею. Як приклад наводять ресторан «Гуцульщина» в Яремче, теж дерев’яну споруду, спроєктовану Іваном Боднаруком у 1956 році біля водоспаду Пробій.
galka.if.ua

2938