Скам’яніла мавпа з Єгипту зміщує витоки еволюції людини на північ

Відсутня ланка в історії еволюції мавп

Десятиліттями вважалося, що ранні мавпи та їхні близькі родичі були зосереджені переважно у південніших регіонах Африки. Північна Африка давала скам’янілості давніх мавпоподібних, але не було чітких доказів присутності справжніх мавп раннього міоцену. Ця прогалина підтримувала уявлення, що витоки групи сучасних людиноподібних пов’язані насамперед зі Східною Африкою.

Хоча молодші скам’янілості мавп відомі з Африки, Європи й Азії, їхні взаємозв’язки та географічне походження залишалися предметом суперечок. Єгипетська знахідка допомагає заповнити цю прогалину.

Старший автор дослідження, палеонтолог Гешам Саллам (Hesham Sallam) з Центру хребетної палеонтології університету Мансури, пояснює, що команда цілеспрямовано шукала подібні рештки, адже в «родовому дереві» ранніх мавп було очевидне «зникле» відгалуження, яке, за їхніми підозрами, могло ховатися саме в Північній Африці.

Відкриття особливо важливе для розуміння витоків так званої крони Hominoidea — еволюційної групи, до якої належить останній спільний предок усіх сучасних людиноподібних мавп і його нащадки. Сьогодні до цієї групи входять гібони, орангутани, горили, шимпанзе та людина.

18-мільйонна мавпа з незвичними зубами

Скам’янілості Masripithecus виявили під час експедицій 2023–2024 років у Ваді-Могра. Назва роду поєднує арабське слово Masr (مصر) — «Єгипет» — і грецьке píthēkos — «мавпа», а видова назва вшановує місце знахідки.

Дослідники мають лише фрагменти нижньої щелепи, але й цього виявилося достатньо, щоб виділити новий вид. Щелепа дуже масивна, з надзвичайно великими іклами та премолярами. Корінні зуби мають округлі жувальні поверхні з виразним рельєфом.

Такі риси дають підказки про раціон і спосіб життя тварини. Науковці вважають, що Masripithecus переважно споживав фрукти, але мав достатньо потужні зуби, щоб за потреби розгризати твердіші продукти — наприклад, горіхи чи насіння. Така дієтична гнучкість могла стати важливою перевагою в умовах змін клімату.

Перший автор роботи Шурук Аль-Ашкар (Shorouq Al-Ashqar) з Центру хребетної палеонтології університету Мансури зазначає, що будова жувального апарату вказує саме на універсальний, хоча й переважно фруктовий раціон. У період, коли в Північній Африці та Аравії посилювалася сезонність, така здатність переходити на інші види їжі могла допомагати виживати під час нестачі звичних плодів.

Виклик традиційному «родовому дереву» мавп

Значення Masripithecus виходить далеко за межі його анатомічних особливостей. Коли дослідники проаналізували, де саме цей вид розташовується на еволюційному дереві, результат виявився несподіваним: Masripithecus виявився ближчим до сучасних людиноподібних, ніж будь-яка відома мавпа раннього міоцену зі Східної Африки.

Щоб з’ясувати ці зв’язки, команда застосувала сучасні статистичні підходи — байєсівські методи. Вони дають змогу порівнювати різні еволюційні сценарії та оцінювати, наскільки наявні дані підтримують кожен із них.

Науковці поєднали анатомічну інформацію про викопних і сучасних мавп із генетичними даними нині живих видів. Також врахували геологічний вік скам’янілостей, щоб оцінити, коли саме розходилися різні еволюційні гілки. Об’єднавши ці джерела, вони реконструювали взаємозв’язки між давніми й сучасними людиноподібними та спробували визначити, де могли жити їхні спільні предки.

Результати ставлять під сумнів давню гіпотезу, що корені всіх сучасних людиноподібних були зосереджені в районі Східної Африки.

Північна Африка та Близький Схід як можливий «колисковий» регіон

Додатковий аналіз поширення давніх тварин показав, що Північна Африка та Близький Схід є найбільш імовірним регіоном проживання спільного предка всіх сучасних людиноподібних. За оцінками, він жив у ранньому міоцені — між 23 і 16 мільйонами років тому, коли ранні гілки мавп активно розгалужувалися, а довкілля зазнавало суттєвих змін.

Геологічна історія регіону могла відіграти ключову роль. Мільйони років тому Африка, Аравія та Азія змінювали своє взаємне розташування. Африканська й Аравійська плити рухалися на північ, наближаючись до фінальної стадії зіткнення з Азією. Рівень моря піднімався й опускався, періодично скорочуючи водні бар’єри між континентами.

У певні періоди це полегшувало міграцію тварин між Африкою та Євразією. Північна Африка та Близький Схід опинялися в стратегічному «вузлі» цих переміщень, що робило регіон потенційно важливим центром еволюції давніх ссавців, зокрема й мавп.

Відкриття Masripithecus допомагає поєднати раніше розрізнені скам’янілі записи Африки та Євразії. Його присутність свідчить, що мавпи вже почали розвиватися в різні форми в цьому регіоні ще до того, як нові суходільні «мости» відкрили шлях до Європи й Азії. Отже, Північна Африка та Близький Схід могли бути не периферією, а важливим центром еволюційного різноманіття.

Переосмислення витоків людської лінії

Результати змусили деяких дослідників переглянути власні багаторічні погляди. Палеонтолог Ерік Зайфферт (Erik Seiffert) з Університету Південної Каліфорнії, співавтор роботи, визнає, що протягом усієї кар’єри вважав найбільш імовірним розташування спільного предка сучасних людиноподібних саме в районі Східної Африки. Однак нові дані та аналізи філогенії й біогеографії гоміноїдів тепер серйозно кидають виклик цій ідеї. При цьому ймовірність нового сценарію не залежить від одного лише Masripithecus, але добре з ним узгоджується.

Водночас дослідники не стверджують, що Masripithecus був прямим предком людини чи навіть усіх сучасних людиноподібних. Його значення радше в тому, що його положення на еволюційному дереві дає підказки, де могла виникнути ширша предкова лінія.

Люди з’явилися набагато пізніше в еволюційній історії. Єгипетська скам’янілість стосується більш раннього етапу, коли формувалися далекі спільні предки людини та інших сучасних людиноподібних.

Робота також натякає, що традиційний фокус на скам’янілостях зі Східної Африки міг дати неповну картину найдавніших етапів цієї історії.

Що ще приховують єгипетські породи

Попри вагомість відкриття, про Masripithecus і ранню історію сучасних людиноподібних відомо ще небагато. Досі знайдено лише частину нижньої щелепи, тож залишаються відкритими питання про загальний вигляд тварини, її розміри, спосіб пересування та поведінку.

Нові знахідки могли б дати повнішу картину життя цього виду та точніше показати, як він пов’язаний з іншими ранніми мавпами. Дослідники переконані, що подальші розкопки в Північній Африці та на Близькому Сході можуть відкрити ще більше видів і допомогти з’ясувати, коли й де сформувалися головні гілки «родового дерева» сучасних людиноподібних.

Поки що Masripithecus moghraensis нагадує: навіть базові уявлення про наше далеке минуле можуть змінитися, щойно вчені звертають увагу на регіони, які раніше залишалися майже поза дослідженнями. Щелепа, що пролежала в породах майже 18 мільйонів років, тепер допомагає відновити розділ еволюційної історії, якого бракувало.

Скам’яніла мавпа з Єгипту зміщує витоки еволюції людини на північ з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com