2847
Люди, які відчувають самотність або перебувають у соціальній ізоляції, мають у середньому вищий біологічний вік порівняно з однолітками. Поєднання цих двох чинників пов’язане з найбільш вираженими ознаками прискореного старіння та підвищеним ризиком передчасної смерті.
Як проводилося дослідження
До такого висновку дійшла міжнародна група вчених на чолі з дослідниками китайського Центрально-Південного університету (Central South University). Вони проаналізували дані 309 746 жителів Великої Британії. Результати роботи під назвою Social Isolation, Loneliness, and Biological Aging Acceleration опубліковано в науковому журналі Health Psychology. Докладний огляд дослідження з’явився 4 листопада.
Для аналізу використовувалися дані британської біомедичної бази UK Biobank. Середній вік учасників становив 56,4 року, 54% із них були жінками. Спостереження за станом здоров’я та смертністю тривало в середньому 14,4 року, а інформацію про виживаність збирали до липня 2023 року.
Біологічний вік визначали за методикою PhenoAge. Вона оцінює фізіологічний стан організму на підставі біомаркерів крові, зокрема показників запалення та функціонування внутрішніх органів.
Ізоляція, самотність і біологічний вік
Після врахування соціально-економічних чинників, способу життя та наявних захворювань дослідники встановили, що в людей із найбільш вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був у середньому на 0,33 року, або приблизно чотири місяці, вищим за очікуваний. У тих, хто відчував сильну самотність, різниця становила 0,24 року, або близько трьох місяців.
Найбільші відхилення спостерігалися серед учасників, які одночасно відчували соціальну ізоляцію та емоційну самотність. Водночас, як зазначається в дослідженні, ці показники не означають скорочення тривалості життя на відповідну кількість місяців.
Учені розмежовували соціальну ізоляцію та самотність. Соціальну ізоляцію оцінювали за кількістю контактів і участю в суспільному житті. Самотність розглядалася як суб’єктивне відчуття нестачі емоційної близькості.
Зокрема, проживання на самоті було пов’язане зі збільшенням розрахункового біологічного віку на 0,27 року. Відсутність людини, якій можна довіритися, – на 0,22 року, а відсутність регулярної участі в громадських заходах – на 0,17 року. Це свідчить про важливість не лише кількості, а й якості соціальних зв’язків.
Ризик смерті та генетичні чинники
Дослідження також виявило зв’язок соціальної ізоляції з ризиком смертності. Збільшення її показника на один бал за трибальною шкалою відповідало підвищенню відносного ризику смерті від будь-яких причин на 13,9%. Для самотності відповідний показник становив 8,9% за збільшення оцінки на один бал за окремою двобальною шкалою.
Крім того, обидва чинники статистично пов’язані з ризиком смерті від ішемічної хвороби серця та онкологічних захворювань. Прискорене біологічне старіння пояснювало лише невелику частину цього зв’язку: відповідно 5,2% для соціальної ізоляції та 7,2% для самотності.
Окремо дослідники проаналізували генетичні чинники. У людей із високою генетичною схильністю до прискореного старіння та вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був приблизно на 1,7 року вищим, ніж у групі з низькими показниками обох ризиків. За поєднання генетичного ризику із самотністю різниця сягала 1,85 року.
Зв’язок самотності з прискореним старінням був сильнішим серед чоловіків, людей молодших за 60 років, учасників із низькими доходами та порушеннями сну.
Автори наголошують, що результати не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку. Біологічний вік вимірювали лише один раз, а погіршення здоров’я саме по собі може посилювати соціальну ізоляцію.
Водночас дослідження підтверджує необхідність приділяти увагу емоційній підтримці, довірливим відносинам і соціальному благополуччю поряд із фізичною активністю та харчуванням як чинниками, пов’язаними зі здоровим старінням.
Джерело: open4business.com.ua
