Тривала самотність тісно пов’язана з підвищеним ризиком деменції, тоді як періодичне відчуття самотності такого зв’язку не demonструє. Про це свідчать результати масштабного дослідження, що охопило два десятиліття спостережень. Науковці ставлять під сумнів думку, що будь-який досвід самотності однаково впливає на когнітивне здоров’я.

Як пов’язані самотність і деменція
Попередні дослідження вказували, що самотність може посилювати симптоми деменції. Водночас досі було не до кінця зрозуміло, наскільки сильною має бути соціальна ізоляція, щоб завдати найбільшої шкоди.
У новому дослідженні взяли участь 3777 людей віком від 65 років. Їх поділили на три групи залежно від частоти відчуття самотності: ніколи, час від часу або постійно. Протягом наступних 20 років дослідники оцінювали ризик розвитку деменції.
Частота захворювання суттєво відрізнялася між групами. Серед людей, які ніколи не відчували самотності, вона становила 33,1%, а серед тих, хто страждав від хронічної самотності, – 49,1%. Отже, люди з хронічним відчуттям самотності мали майже на 40% вищий ризик розвитку деменції, ніж ті, хто ніколи не почувався самотнім. Періодичне відчуття самотності не мало статистично значущого зв’язку з підвищеним ризиком. Результати опубліковано в журналі Aging & Mental Health.
Карін Перес, одна з авторок дослідження з Центру здоров’я населення Бордо у Франції, наголосила, що це розмежування має вирішальне значення. Більшість людей у певний момент життя відчувають самотність, але ризик деменції може зростати саме тоді, коли вона стає хронічною та тривалою.
Можливі механізми та групи ризику
Науковці припускають, що хронічна самотність може спричиняти тривале запалення в організмі через постійну активацію механізмів реагування на стрес та імунних процесів.
За словами Перес, хронічна самотність також пов’язана з недостатньою фізичною активністю та нездоровим харчуванням. Це сприяє розвитку серцево-судинних захворювань і діабету, а обидва стани є чинниками ризику деменції. Крім того, брак соціальних контактів обмежує когнітивну стимуляцію, а невирішений соціальний стрес з часом призводить до накопичення біологічного зношення організму.
Дослідження показало, що хронічну самотність можуть відчувати навіть люди, які живуть із партнерами або у великих сім’ях. Майже 30% учасників цієї групи не жили самі. Провідна авторка роботи Іванна Саймон пояснила, що така вразливість може бути пов’язана також із незадовільними стосунками, тягарем догляду за іншими або відсутністю змістовних занять.
Саймон наголосила, що медичні працівники, соціальні служби та представники влади не повинні оцінювати соціальні ризики лише за умовами проживання людини. Важливо враховувати і її власне відчуття зв’язку з іншими людьми. Дослідники закликають до комплексного підходу до подолання хронічної самотності та профілактики деменції, адже ситуації, що спричиняють самотність, потенційно можна запобігти або змінити.
Джерело: www.unian.ua

2914