Люди, які роками відчувають самотність, мають майже на 40% вищий ризик розвитку деменції, ніж ті, хто не почувається самотнім. Водночас масштабне 20-річне дослідження показало несподівану відмінність: періодична самотність не продемонструвала такого зв’язку, а хронічна може виникати навіть у колі родини.

Тривале відчуття самотності може бути важливим чинником ризику розвитку деменції у літньому віці. Науковці встановили, що значення має не лише сам факт самотності, а й те, наскільки часто та як довго людина її переживає.
Дослідження охопило 3777 учасників віком від 65 років. Протягом наступних 20 років учені спостерігали за їхнім станом здоров’я та оцінювали, як часто у них розвивалася деменція. Учасників розділили на три групи залежно від частоти відчуття самотності. До першої увійшли люди, які ніколи не почувалися самотніми, до другої ті, хто переживав це періодично, а до третьої люди з хронічною самотністю.
Результати показали суттєву різницю між групами. Серед учасників, які ніколи не відчували самотності, деменція розвинулася у 33,1%. Серед людей, які постійно потерпали від самотності, цей показник сягнув 49,1%. Після порівняння результатів дослідники встановили, що хронічна самотність пов’язана з майже на 40% вищим ризиком деменції.
Періодична самотність і можливі механізми впливу
Водночас періодичне відчуття самотності не продемонструвало статистично значущого зв’язку з підвищенням ризику захворювання. Це свідчить про відмінність між тимчасовими переживаннями та тривалим емоційним станом. Результати дослідження опублікували в науковому журналі Aging & Mental Health. Вони ставлять під сумнів припущення, що будь-яке відчуття самотності однаково небезпечне для когнітивного здоров’я.
Одна з авторок дослідження, Карін Перес із Центру здоров’я населення Бордо у Франції, наголосила, що більшість людей хоча б іноді почуваються самотніми. Однак небезпека може зростати саме тоді, коли такий стан стає постійним. Тривала самотність здатна впливати на організм через кілька взаємопов’язаних механізмів.
Науковці припускають, що хронічне відчуття самотності може підтримувати тривалу активацію стресових і імунних реакцій, а це, своєю чергою, здатне сприяти розвитку запальних процесів в організмі. Ще один можливий механізм пов’язаний зі способом життя. Люди, які постійно почуваються самотніми, можуть бути менш фізично активними та частіше дотримуватися нездорового харчування. Такі звички сприяють розвитку серцево-судинних захворювань і діабету, а обидва ці стани належать до відомих чинників ризику деменції.
Крім того, недостатня кількість соціальних контактів може обмежувати когнітивну стимуляцію. Спілкування, взаємодія з іншими людьми та спільна діяльність створюють можливості для регулярної розумової активності. Тривалий соціальний стрес також може спричиняти накопичення негативних змін в організмі. Водночас дослідження встановило зв’язок між хронічною самотністю та деменцією, але не довело, що саме самотність безпосередньо спричиняє захворювання.
Чи пов’язана самотність лише з життям наодинці
Особливо несподіваним виявилося те, що хронічна самотність не обов’язково пов’язана з проживанням наодинці. Майже 30% учасників, які постійно почувалися самотніми, жили разом з іншими людьми. Це означає, що навіть наявність партнера або великої родини не гарантує відсутності такого відчуття. Людина може мати щоденні контакти з близькими, але водночас почуватися емоційно ізольованою.
Провідна авторка дослідження Іванна Саймон пояснила, що подібна вразливість може бути пов’язана з незадовільними стосунками, необхідністю доглядати за іншими або відсутністю змістовних занять. Тому оцінювати ризик самотності виключно за тим, чи живе людина сама, недостатньо. Важливим є також її особисте сприйняття стосунків і відчуття зв’язку з оточенням.
Дослідники вважають, що медичним працівникам, соціальним службам і представникам влади потрібно враховувати суб’єктивне відчуття самотності під час оцінювання соціальних ризиків для літніх людей. Науковці також закликають приділяти більше уваги запобіганню хронічній самотності. Оскільки деякі обставини, які спричиняють цей стан, можна змінити, відповідні заходи можуть стати одним із напрямів підтримки когнітивного здоров’я у старшому віці.
Джерело: expert.in.ua

2915