2654
Пропустити день відпочинку заради ще одного тренування може здаватися ефективним способом швидше досягти результату. Проте надмірні фізичні навантаження можуть впливати не лише на м’язи, а й на роботу мозку. Експеримент на мишах показав, що тривалі тренування без достатнього відновлення супроводжуються підвищенням рівня дофаміну в ділянці мозку, пов’язаній із пам’яттю та настроєм.
Дослідники припускають, що такі зміни можуть допомогти пояснити проблеми зі сном і тривожність, про які іноді повідомляють спортсмени з ознаками перетренованості. Водночас самі ці симптоми в експерименті не вимірювали, а результати поки що стосуються лише лабораторних тварин.
Вісім тижнів тренувань із дедалі меншим відпочинком
Дослідження провели науковці з Університету Сан-Паулу. Спочатку мишей п’ять днів поспіль привчали до бігової доріжки: вони бігали по 10 хвилин щодня зі швидкістю близько 6 метрів за хвилину.
Далі навантаження поступово зростало. У перший тиждень тварини бігали по 15 хвилин зі швидкістю, що становила 60% від їхньої максимальної. До п’ятого тижня доріжку нахилили на 14% униз, що створювало додаткове навантаження на м’язи.
Тривалість занять збільшувалася, а час на відновлення скорочувався. На восьмому тижні миші вже бігали двічі на день по 75 хвилин, маючи між тренуваннями лише чотири години перерви.
Перевірки фізичної витривалості показали цікаву закономірність: приблизно посередині програми миші стали витривалішими, однак до її завершення втратили набуті покращення. Це могло свідчити про те, що організм більше не справлявся з навантаженням.
Через два дні після останнього тесту науковці вивчили гіпокамп, ділянку мозку, важливу для пам’яті, настрою та інших функцій. Зразки тканин збирали о 6:00, 12:00, 18:00 та опівночі. Оскільки миші ведуть нічний спосіб життя, денні години для них є періодом відпочинку. Саме опівдні вчені виявили у перетренованих тварин більше дофаміну, ніж у мишей, які не проходили програму навантажень. Також підвищився рівень тирозингідроксилази, ферменту, необхідного для синтезу дофаміну.
Ця речовина бере участь у регуляції мотивації, пильності та активності, тому її підвищена концентрація в звичайний період відпочинку може бути важливою для розуміння того, чому надмірні навантаження іноді супроводжуються труднощами із заспокоєнням і сном. Рівень серотоніну, іншої речовини, яку пов’язують із втомою під час фізичних навантажень, істотно не відрізнявся між групами. Отже, співвідношення між серотоніном і дофаміном змістилося на користь останнього.
Що відбувалося після одноразового навантаження та чи є зв’язок зі сном
Окремо науковці перевірили реакцію мозку на одноразове навантаження. Двадцять мишей бігали на доріжці, доки не змогли підтримувати заданий темп. Одразу після цього в їхньому мозку також зафіксували підвищений рівень дофаміну. Проте кількість тирозингідроксилази та активність гена, відповідального за її вироблення, навпаки, знизилися.
Дослідники припускають, що це може бути ознакою втоми: потреба в дофаміні зростає швидше, ніж система його вироблення встигає адаптуватися. Однак підтвердити таке пояснення поки не вдалося, адже вимірювали концентрацію речовини в тканинах, а не швидкість її синтезу. Після восьми тижнів навантажень ситуація була іншою: через два дні після останнього тесту підвищеними залишалися і дофамін, і фермент, необхідний для його вироблення. Це може свідчити про триваліші зміни в роботі мозку.
Науковці також проаналізували генетичні дані 71 лабораторної лінії мишей. У тварин з підвищеною активністю гена, пов’язаного з вивченням тирозингідроксилази, частіше спостерігалася активність генів, залучених до запальних процесів. У цих мишей фіксували й поведінкові особливості, які в дослідженнях пов’язують із тривожністю, та гірші результати тесту на координацію. Однак ці дані стосувалися інших мишей, а не тих, яких піддавали надмірним тренуванням, тож вони не доводять, що саме фізичне перевантаження спричинило такі зміни.
Обмеження дослідження стосуються і складу учасників: у ньому брали участь лише самці, а кількість тварин у групах була невеликою. Крім того, науковці не вимірювали сон, тривожність або рівень пильності, а також не досліджували, скільки дофаміну передавалося між нервовими клітинами.
Результати, опубліковані в журналі Neuroscience, не доводять, що надмірні тренування безпосередньо спричиняють безсоння. Проте вони вказують на можливий механізм, через який тривале перевантаження впливає на мозок. Наступним кроком має стати перевірка того, чи відбуваються подібні зміни в людей і як вони пов’язані з порушеннями відновлення після фізичних навантажень.
Джерело: portaltele.com.ua
