Маланка і Василя 2027 року припадають на 31 грудня 2026 року та 1 січня 2027 року за новим календарем, а за старим стилем на 13 і 14 січня 2027 року. У ці дні молодь переодягається в народних персонажів, ходить від хати до хати з піснями, водить козу, а наступного ранку хлопці вирушають посівати зерном.

Коли Маланка і Василя 2027 року: дати за новим і старим стилем
Після переходу частини українських церков на новоюліанський календар дати зимових свят змістилися. Тепер Маланку відзначають 31 грудня, а Василя 1 січня. Водночас чимало українців продовжують святкувати за старим стилем, тому для них дати інші.
У 2027 році дати такі:
31 грудня 2026 року — Маланка, або Щедрий вечір;
1 січня 2027 року — день святого Василія Великого;
13 січня 2027 року — Маланка за старим календарем;
14 січня 2027 року — Василя за старим календарем.
Традиційно Маланку святкують напередодні дня святого Василія, тому ці дати тісно пов’язані між собою. Вечір 31 грудня або 13 січня, залежно від календаря, називають Щедрим вечором. Наступного ранку настає час посівати.
Звичаї, прикмети та заборони Маланки і Василя
Маланка — свято, у якому християнські традиції переплелися з давніми народними обрядами. Його назва пов’язана з преподобною Меланією Римлянкою, пам’ять якої вшановують напередодні дня святого Василія. Господині заздалегідь готувалися до вечора: прибирали оселю, накривали стіл і збирали рідних.
На відміну від Святвечора, коли традиційно готують пісні страви, цього вечора на столі було чимало м’ясних частувань. Готували домашні ковбаси, холодець, вареники, пироги, запечене м’ясо та щедру кутю. Особливою популярністю користувалися страви зі свинини, адже у народі свиню вважали символом достатку й добробуту.
Після вечері починалося щедрування. Молодь збиралася гуртами, вдягала костюми та ходила до сусідів і родичів із піснями й жартами. Учасники зображали Маланку, Василя, діда, бабу, чорта, козу та інших персонажів. Один із найвідоміших обрядів — водіння кози: хлопець або дівчина перевдягалися в козу, а решта супроводжувала її піснями та веселими сценками. Коза символізувала родючість, урожай і життєву силу. Господарі радо зустрічали щедрувальників, пригощали їх і дякували за добрі побажання, адже вважалося, що щедра гостина допоможе родині мати добрий рік.
Ранок на Василя починається з посівання. За давньою традицією, хлопчики та чоловіки обходять оселі, розсипають зерно й бажають господарям щастя, здоров’я та багатства. Найчастіше використовують пшеницю, жито або інше зерно, а короткі віршовані побажання в народі називають посівалками. Першим до оселі на початку року, за народним звичаєм, повинен зайти чоловік, адже така зустріч мала принести господарям удачу. Тому дівчат традиційно до обряду посівання не запрошували. Господарі дякували засівальникам і давали їм гроші, цукерки або фрукти.
Маланка здавна вважалася і одним із найцікавіших вечорів для дівочих ворожінь. Серед поширених способів було ворожіння з чоботом: дівчина кидала його через плече або за ворота і дивилася, куди вказує носок. Також виливали розтоплений віск у холодну воду й розглядали утворені фігури, а при ворожінні на зерні рахували крупинки: парна кількість, за повір’ям, віщувала здійснення задуманого, непарна означала, що доведеться ще почекати.
Окремо існували народні заборони. Наприклад, не можна було позичати гроші, адже, за повір’ям, той, хто віддасть їх у борг на початку року, ризикує провести весь рік у фінансових труднощах. Також намагалися не прибирати й не займатися важкою роботою, присвячуючи час родині та гостям. Не радили сваритися з рідними й сусідами, відмовляти щедрувальникам у допомозі чи тримати образи. Новий рік хотіли зустрічати в охайному одязі, бо вірили, що від цього залежатимуть і наступні місяці.
Джерело: tsn.ua

2936