2894
Перший «дизельний танкер» з Росії підійшов до американського узбережжя, але змінив курс і тепер зигзагами пливе невідомо куди. Це дуже повчальна історія про те, чим закінчується популізм.
ФОТО: AP
Танкери блукають океаном
Усього на початок листопада було відомо про чотири судна з російським пальним, які Путін відправив до США в рамках так званої «дизельної угоди». Три інші танкери також перебувають далеко від американських берегів: один гойдається на хвилях Середземного моря, другий прямує до Бразилії, ще один знаходиться біля британського узбережжя.
Причина, чому жодне із суден досі не розвантажилося в американському порту, відома: американське суспільство і політичні інститути фактично заблокували ганебну угоду між Путіним і Дональдом Трампом. Ще наприкінці жовтня американський сенатор Річард Блюменталь звернувся до двох судноплавних компаній із вимогою відкликати танкери, що перевозили російський дизель.
Чому система противаг спрацювала
Згодом до ініціативи Блюменталя приєдналися конгресмени, губернатори та інші представники американського політичного істеблішменту. Вони звернулися до керівників американських банків і портових адміністрацій із низкою вимог: не сприяти закупівлі російського пального, зберегти всі документи, пов’язані з можливими операціями, а також листування з представниками адміністрації. Навіщо? Відповідь очевидна: для подальшого розслідування.
Американська система стримувань і противаг продемонструвала, що рішення президента не обов’язково автоматично стає обов’язковим для всіх учасників ринку. Конгрес, губернатори, портові адміністрації, банки та бізнес мають власні правові інструменти, інтереси і, зрештою, етичні принципи.
Теоретично «дизельну угоду» ніхто не скасовував: юридично вона залишається чинною, але її практична реалізація перетворилася на анекдот. Танкер, який нещодавно підійшов до Нью-Йорка, а потім змінив курс, перевозив близько 40 тисяч тонн російського дизеля. Смішна угода. З політичного боку — теж комедія.
Популізм і його ціна
Те, що вітри гонять безпритульні російські корита світовим океаном, ще раз підтверджує просту істину: популізм не витримує перевірки реальністю. До того ж на короткій дистанції він не надто ефективний, адже не розв’язує жодних проблем. Популізм — це не про економіку і навіть не про дипломатію. Це насамперед інструмент маніпуляції, розрахований на необізнаний електорат у передвиборчий період.
Що ж, вибори в США відгриміли, а електорат виявився не таким уже легковірним. Світові медіа тим часом періодично відстежують переміщення то одного, то іншого нерозвантаженого корита і перетворюють кожну зміну його маршруту на чергову «сенсацію». Навіть якщо Росія врешті-решт продасть ці партії дизеля Бразилії чи іншим країнам, первинний політичний задум — продемонструвати «дружбу» США з Росією — не спрацював. Усе вийшло навпаки: ця історія показала, що американське суспільство залишається на боці України.
Ніяким — ось чим закінчується популізм. Простих рішень складних проблем не існує. Коли хтось обіцяє «швидкий мир» або пропонує іншу політичну «цукерку», це, найімовірніше, маніпуляція. Справжні досягнення здобуваються потом і кров’ю. Але вони справжні.
Саме такі досягнення сьогодні здобуває Україна. Це нелегко, але нам потрібен справжній мир і міцна основа для майбутнього наших дітей та онуків. Заради цього ми готові боротися стільки, скільки буде потрібно. Продовжуємо боротьбу. Тримаємо стрій. Слава Україні!
Джерело: charter97.org
