2862
10 листопада 1990 року в Чикаго відбулася прем’єра комедії «Сам удома», яка згодом стала одним із найвпізнаваніших різдвяних фільмів у світі. Розповідаємо, як створювали стрічку, які несподівані історії лишилися за кадром і чому вона досі викликає стільки тепла.
Кадр з фільму «Сам удома» / IMDb
Як створювали історію про Кевіна Маккалістера
Ідея фільму народилася з побутової ситуації. Сценарист Джон Г’юз збирався у сімейну подорож і задумався, що станеться, якщо він випадково забуде одну з найважливіших речей – власну дитину. Ця думка стала основою майбутнього сценарію, який згодом перетворився на справжній різдвяний хіт.
Режисером картини був Кріс Коламбус, а головну роль зіграв Маколей Калкін. На той час юному акторові було лише дев’ять років, однак саме його харизма, безпосередність і комедійний талант зробили Кевіна персонажем, якого полюбили глядачі різного віку.
Шлях фільму до екранів був непростим. Спочатку проєктом займалася Warner Bros., але через перевищення початкового бюджету виробництво зупинили. Згодом стрічку підхопила 20th Century Fox, і це рішення виявилося надзвичайно успішним.
Один із найпам’ятніших епізодів – момент, коли Кевін кладе справжнього тарантула на обличчя Марва. Реакція актора Деніела Стерна виглядає настільки переконливо, що важко повірити: він справді погодився на такий експеримент. Павук у сцені був живим, а актор мав зберігати спокій, поки тварина повзала його обличчям. Стерн дозволив зняти лише один дубль, адже не хотів без потреби наражати себе на такий досвід. Його крик, який глядачі чують у фільмі, додали вже під час постпродакшну, аби не налякати тарантула.
Ще одна деталь стосується Джо Пеші, який зіграв Гаррі. Між зніманнями актор намагався триматися від Маколея Калкіна осторонь, щоб хлопчик справді сприймав його як неприємного грабіжника. Так він хотів зробити взаємодію персонажів на екрані природнішою.
Фільм у фільмі та старенький сусід Кевіна
«Тримай решту, брудна тварюко!» – цю фразу впізнають навіть ті, хто давно не переглядав «Сам удома». Вона звучить у чорно-білій гангстерській стрічці, яку Кевін вмикає на відеомагнітофоні, щоб налякати непроханих гостей.
Але фільму «Ангели з брудними душами» ніколи не існувало. Епізод спеціально зняли для комедії Кріса Коламбуса, стилізувавши його під старе гангстерське кіно. Водночас автори надихалися реальною картиною 1938 року «Ангели з брудними обличчями». Вигадана стрічка настільки переконливо вписалася в історію, що деякі глядачі роками вважали її справжнім фільмом.
Кадр з фільму «Сам удома» / IMDb
За галасливими пастками, кумедними ситуаціями та протистоянням із грабіжниками прихована ще одна історія, яка робить «Сам удома» глибшим, ніж здається на перший погляд. Йдеться про старенького сусіда Марлі, якого спочатку боїться Кевін. Чоловік здається хлопчикові загадковим і навіть небезпечним, однак згодом між ними виникає особливий зв’язок. Ця сюжетна лінія додає комедії зворушливості та нагадує, що за святковою метушнею важливо не забувати про близьких.
Кадр з фільму «Сам удома» / IMDb
За 36 років стрічка не просто стала впізнаваною комедією, а перетворилася на частину масової різдвяної культури. Її регулярно повертають на екрани, цитують, обговорюють у соцмережах і показують дітям, які тільки знайомляться з пригодами Кевіна.
Можливо, секрет популярності полягає в тому, що кожен знаходить у цій історії щось своє. Для когось це спогади про дитинство та зимові канікули, для інших – можливість знову посміятися з невдалих спроб Гаррі й Марва, а для когось – нагадування про те, наскільки важливо цінувати близьких.
Кадр з фільму «Сам удома» / IMDb
Схожу атмосферу дитинства та кінематографічної ностальгії має й культова комедія «Матильда», історія якої також досі залишається улюбленою для мільйонів глядачів.
Джерело: kino.24tv.ua