2828
Страх може не лише допомагати мозку розпізнавати небезпеку, а й розмивати межу між загрозливими та безпечними ситуаціями. До такого висновку дійшли дослідники з Університету Макгілла та Університету Торонто-Скарборо. Їхнє відкриття може пояснити, чому люди з тривожними розладами та посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) іноді відчувають загрозу там, де її немає.
Дослідники виявили механізм мозку, який може пояснити надмірні реакції страху при ПТСР. Фото: Deposit Photos
Як страх змінює сприйняття безпеки
Учені провели експерименти на мишах, яких навчили розрізняти два середовища: одне асоціювалося з небезпекою, інше — з безпекою. Дослідники очікували, що мозок формуватиме окремі нейронні уявлення про ці місця. Натомість спостереження показали інше: активність нейронів почала перекриватися, а спогади про безпечне та загрозливе середовища ставали менш відокремленими.
За словами старшого автора дослідження Марка Брендона, доцента кафедри психіатрії Університету Макгілла та дослідника Дослідницького центру Дугласа, страх може не посилювати відмінність між небезпекою і безпекою, а навпаки — послаблювати її.
Як це може пояснити тривогу та ПТСР
Дослідники припускають, що перекриття нейронних уявлень має еволюційне пояснення: воно допомагає мозку швидше відновлювати спогади про попередню загрозу та реагувати на потенційну небезпеку. Водночас цей механізм має й зворотний бік: мозок може сприймати нешкідливу ситуацію як загрозливу. З погляду виживання помилкова тривога іноді менш небезпечна, ніж запізніла реакція на реальну загрозу.
Особливу увагу науковці приділили вентральному гіпокампу — частині гіпокампу, залученій до обробки емоційно значущих переживань. Ця ділянка може бути частиною системи, яка обирає швидку захисну реакцію замість точного розрізнення ситуацій.
Результати можуть допомогти зрозуміти, чому люди з ПТСР іноді гостро реагують на звуки, зображення або обставини, які нагадують їм про травматичний досвід, навіть якщо безпосередньої небезпеки немає. Дослідники припускають, що в таких випадках звичайний механізм виживання може працювати надто інтенсивно: мозок швидко переходить у режим очікування небезпеки, навіть коли ситуація безпечна.
Джерело: speka.ua
