2720
Грандіозні плани Катеринослава здебільшого лишилися на папері, а колосальні кошти зникли в кишенях підрядників і чиновників. Ця історія показує, як імперська мегаломанія розбивається об звичайну жадібність і залишає після себе лише недобудовані мрії.
Чому «Південні Афіни» так і залишилися міражем у степу?
У 1787 році, під час відомої подорожі Катерини Великої на південь, на пагорбі над Дніпром урочисто заклали перший камінь Преображенського собору. За задумом Григорія Потьомкіна храм мав перевершити за розмірами базиліку Святого Петра у Ватикані та стати архітектурною домінантою нового міста – Катеринослава.
Потьомкін мислив категоріями античних імператорів і прагнув створити «Південні Афіни» чи «Третій Рим». Місто мало мати університет, консерваторію, розкішні ботанічні сади та широкі проспекти. Це мав бути центр управління новозагарбаними територіями, вітрина імперського тріумфу, здатна налякати Османську імперію і вразити європейських дипломатів.
Для реалізації цього проєкту з державної скарбниці виділили астрономічні суми, які сьогодні дорівнювали б мільярдам доларів. Найкращі європейські архітектори креслили ідеальні геометричні сітки вулиць, що мали прорізати дикий степ. Однак масштаб задуму обернувся проти самих його творців: логістика XVIII століття не дозволяла швидко доставити будівельні матеріали в таку глушину.
Місце для центру міста обрали вкрай невдало. На високому пагорбі катастрофічно бракувало питної води, а нижні тераси регулярно потерпали від руйнівних весняних повеней. Адаптувати проєкт до географічних реалій не захотіли, і імперська бюрократія продовжувала сліпо виконувати фантазії свого патрона, ігноруючи закони фізики та економіки.
У результаті грандіозне будівництво перетворилося на чорну діру, яка поглинала ресурси, не даючи жодного видимого результату, окрім кількох фундаментів і тимчасових дерев’яних палаців. Їх звели лише для окозамилювання під час візиту монархині. Але гроші виділяли і далі. Тож логічне питання: куди ж вони поділися?
Куди ж насправді зникли імперські мільйони, виділені на розбудову Катеринослава?
Відповідь криється в класичній анатомії корупції, що розквітала в тіні абсолютизму. Щойно імператорський кортеж покинув береги Дніпра, контроль за будівництвом миттєво ослаб, а місцеві підрядники та чиновники отримали необмежений доступ до скарбниці. Дослідники вказують на тотальне завищення цін на матеріали, фіктивні контракти та «мертві душі» серед робітників.
Гроші, призначені для зведення величних колон і мармурових сходів, осідали в маєтках наближених до Потьомкіна осіб і перетворювалися на їхні особисті статки. Схема працювала бездоганно: звіти до столиці надсилали сповнені оптимізму, тоді як на реальному майданчику вітер гуляв серед покинутих риштувань.
Остаточний хрест на амбіціях поставили геополітика і смерть головного ідеолога. Початок чергової російсько-турецької війни різко змінив пріоритети: фінансування Катеринослава заморозили, а ресурси кинули на потреби армії. У 1791 році Григорій Потьомкін раптово помер у бессарабському степу, і його улюблене дітище миттєво втратило політичний захист.
Новий імператор Павло I ненавидів усе, що було пов’язане з матір’ю та її фаворитами, тож наказав перейменувати місто на Новоросійськ і згорнути будь-які масштабні роботи. Преображенський собор, який мав стати більшим за ватиканську святиню, добудували лише в середині ХІХ століття, зменшивши його розміри у 6 разів. Так грандіозна мрія про світову столицю на Дніпрі розчинилася у банальному злодійстві.
Джерело: 24tv.ua