2851
Твердження про Севастополь як «місто російської слави» не витримує перевірки історією. Місто зводили переважно іноземці, а в його найкривавіших битвах гинули представники поневолених націй.
Чий Севастополь: як змінювалися господарі бухти від античності до сучасності?
Хронологія ділянки суші, де зараз розташований Севастополь, є безперервним калейдоскопом цивілізацій. Першими відомими господарями цих берегів були таври, корінний народ, присутність якого зафіксована ще в I тисячолітті до нашої ери. У 422–421 роках до нашої ери вихідці з Гераклеї Понтійської заснували тут Херсонес Таврійський. Саме греки принесли сюди урбаністику, виноробство та демократичний устрій.
Згодом територія потрапила під протекторат Римської імперії, а після її розпаду перейшла до Візантії. У Середньовіччя контроль над околицями періодично переходив до хозарів, генуезьких купців і князівства Феодоро, які зводили власні фортифікації.
З 1475 року, після османського завоювання, південне узбережжя Криму перейшло під пряме управління Османської імперії, а степова частина належала Кримському ханству. У 1783–1784 роках, після анексії Криму Катериною II, на місці кримськотатарського поселення Ак’яр (Ахтіар) імперія проголосила створення Севастополя. Сама назва міста була штучним імперським конструктом у рамках так званого «Грецького проєкту»: Росія знищувала тюркські топоніми й давала містам псевдогрецькі назви.
Ще один удар по міфу про «споконвічно російське місто» завдають події Української революції. 29 квітня 1918 року Чорноморський флот у Севастополі під командуванням контрадмірала Михайла Сабліна підняв українські прапори та оголосив про підпорядкування Українській Народній Республіці. Після злочинної депортації кримськотатарського народу у 1944 році місто перетворили на закриту базу, куди цілеспрямовано завозили військових пенсіонерів і переселенців з російської глибинки.
У 1954 році місто разом із Кримом передали до складу Української РСР через тісні економічні, географічні та інфраструктурні зв’язки. З 1991 року регіон став частиною незалежної України. З 2014 року місто перебуває під російською окупацією, однак міжнародне право та світова спільнота беззаперечно визнають Севастополь українською територією. Отже, жодного «споконвічного російського права» на цю землю не існувало, а були менш як 2 століття колоніального утримання на тлі 25 століть іншої історії.
Хто проєктував бастіони Севастополя та проливав кров у найстрашніших облогах?
Міф про «місто російських моряків» також легко розбивається. Першим командувачем ескадри, яка зимувала в Ахтіарській бухті у 1783 році, був шотландець Томас Макензі. Інженерним генієм, який перетворив місто на потужну військово-морську базу, став англійський архітектор Джон Аптон, що в 1830–1840-х роках спроєктував сухі доки, акведуки та Графську пристань. Місто зводили за європейськими кресленнями.
Під час Кримської війни 1853–1856 років левову частку захисників бастіонів становили рекрути з українських губерній, які вмирали за амбіції чужого царя. Чорноморський флот традиційно комплектували вихідцями з українських земель.
Під час Другої світової війни у липні 1942 радянське командування на чолі з адміралом Пилипом Октябрським та генералом Іваном Петровим таємно евакуювалося, кинувши напризволяще близько 80 тисяч солдатів. Серед них були десятки тисяч українців, грузинів, вірменів та кримських татар, яких імперія цинічно зрадила, а потім привласнила їхній подвиг, назвавши його «російським». Отже, Севастополь — місто, збудоване європейцями й політе кров’ю українців та інших поневолених народів, яке сьогодні чекає на своє повернення додому.
Джерело: 24tv.ua