2894
Верховний суд Австрії відхилив позов чоловіка, який скаржився на квакання жаб у водоймі сусідської ділянки та вимагав заборонити нічний шум. Судді вирішили, що природні звуки амфібій не зобов’язують власника водойми боротися з ними, тим більше що жаби перебувають під охороною.
Як почалася ця історія
Історія розгорнулася в місті Пашинг федеральної землі Верхня Австрія. У водоймі для купання, облаштованій у саду одного з місцевих жителів, самостійно оселилися жаби. Згодом вони почали розмножуватися, а їхнє квакання, особливо в нічний час, стало причиною тривалого конфлікту із сусідом.
Чоловік неодноразово скаржився на шум і зрештою звернувся до суду, вимагаючи припинити нічне квакання амфібій. Саме так спір між сусідами перейшов із побутової площини до судового розгляду, а потім і до вищої інстанції.
Перше рішення на користь сусіда
Спочатку районний суд міста Траун задовольнив вимоги сусіда та зобов’язав власника ділянки вжити заходів, щоб жаби не квакали з 22:00 до 6:00. Тобто на той момент суд визнав, що нічний шум від амфібій є проблемою, яку господар водойми має врегулювати.
Проте суд не визначив, яким саме способом господар мав забезпечити тишу в нічний час. Рішення фактично залишало відкритим питання, що саме і як має робити власник ділянки, щоб виконати вимогу.
Згодом земельний суд у Лінці скасував це рішення. Судді дійшли висновку, що квакання жаб є природним явищем, а законодавство про сусідські відносини не зобов’язує людей боротися з такими проявами природи.
Також суд зазначив, що власник ділянки не повинен встановлювати огорожі для амфібій або вживати інших заходів, щоб перешкоджати їхньому природному заселенню водойми. Таким чином, водойма залишалася місцем, де жаби можуть жити без втручання господаря.
Чому Верховний суд не погодився із сусідом
Верховний суд Австрії підтримав позицію земельного суду в Лінці. Одним із ключових аргументів стало те, що жаби у Верхній Австрії перебувають під охороною природи.
Зокрема, їх заборонено переслідувати, турбувати, ловити, перевозити, утримувати або вбивати. Крім того, законодавство забороняє пошкоджувати чи знищувати місця розмноження та відпочинку цих амфібій. Отже, охорона стосується не лише самих тварин, а й середовища, в якому вони живуть і відтворюються.
Саме тому вимога змусити власника водойми боротися з кваканням виявилася юридично неспроможною. Якщо б суд задовольнив позов, господареві довелося б шукати способи вплинути на поведінку тварин, що суперечить чинним правилам охорони.
Отже, власник водойми не зобов’язаний перешкоджати жабам жити та розмножуватися на його території лише через скарги сусіда на нічний шум. Ця історія показує, як природні звуки можуть стати предметом судового спору, а рішення в такій справі залежать від того, як закон бачить баланс між інтересами сусідів і захистом природи.
Джерело: sud.ua
