1000
Звичайна швидкість ходьби може бути важливим показником загального фізичного стану, а також пов’язуватися з тим, як із віком працюють увага та пам’ять. Саме на цей зв’язок звернули увагу дослідники, які вивчали людей старшого віку з підвищеним ризиком когнітивних порушень. Результати не означають, що швидка прогулянка гарантовано захищає від деменції, але додають аргументів на користь підтримання рухливості та м’язової сили. Для багатьох людей це доступніша мета, ніж складні тренування.
У дослідженні, про яке повідомляє видання, взяли участь майже дев’ятсот людей віком від 60 до 85 років. Учасникам проводили тести, що оцінюють виконавчі функції мозку: здатність планувати, зосереджуватися, перемикатися між завданнями та контролювати поведінку. Окремо вимірювали силу кисті, фізичні можливості ніг і швидкість проходження короткої дистанції. Під час аналізу враховували частину факторів, які теж здатні впливати на когнітивне здоров’я, серед них артеріальний тиск, цукровий діабет та емоційний стан.
Чому це важливо знати
Дослідники помітили, що в людей із вищою швидкістю ходьби вікові відмінності в показниках окремих розумових функцій були менш помітними. У публікації згадуються порогові значення швидкості, однак сприймати їх як медичну норму для кожної людини неправильно. Крім того, виразний зв’язок швидкої ходьби з показниками мозку був помітний переважно у чоловіків, а досягти найвищого темпу могли далеко не всі учасники. Це суттєві обмеження, про які варто пам’ятати під час оцінювання результатів.
Швидкість пересування відображає роботу одразу багатьох систем: м’язів, суглобів, серця, легенів, вестибулярного апарату та нервової системи. Тому людина, яка легко підтримує бадьорий крок, часто має і кращу загальну фізичну форму. Водночас дослідження зв’язку не доводить, що саме збільшення темпу ходьби спричинить поліпшення пам’яті. Імовірний також зворотний або двосторонній вплив: зміни в мозку можуть позначатися на ході ще до появи виражених симптомів.
На що звернути увагу
Практична порада для старших людей залишається поміркованою: рухатися регулярно, поступово збільшувати навантаження за переносимістю та підтримувати силу м’язів. Якщо є серцево-судинні захворювання, біль у суглобах, порушення рівноваги чи високий ризик падіння, безпечну активність краще добирати разом із лікарем або фізичним терапевтом. Не потрібно змагатися із цифрами з дослідження: важливіші сталі звички, посильний рух і увага до змін власного самопочуття.
Для людини, яка давно мало рухалася, хорошим початком можуть бути кілька коротких прогулянок у зручному темпі протягом дня. Поступове збільшення тривалості зазвичай реалістичніше за спробу одразу ходити дуже швидко. Якщо під час навантаження виникають біль у грудях, виражена задишка чи запаморочення, заняття слід припинити та звернутися по медичну допомогу.
