1094
Популярна історія про те, що салемське полювання на відьом 1692 року могло початися через отруєння запліснявілим житнім хлібом, з’явилася не в архівах XVII століття, а в студентській роботі 1976 року. Її авторка Лінда Капорел припустила, що судоми, галюцинації й дивна поведінка частини дівчат могли бути наслідком ерготизму — отруєння ріжками. Уже наступного року гіпотезу детально спростували, але вона виявилася напрочуд живучою й досі регулярно повертається в популярній культурі.
Ріжки — грибок, який уражає жито й може виробляти токсичні алкалоїди. Важке отруєння справді здатне викликати судоми, марення, галюцинації, сильний біль, шлунково-кишкові симптоми, а в іншій формі — порушення кровообігу та гангрену. Саме схожість окремих симптомів із описами «одержимих» у Салемі й зробила теорію привабливою.
Однак історики й медики швидко знайшли низку проблем. Симптоми, які масово описували в Салемі, не збігаються з типовою картиною ерготизму. Немає згадок про характерну гангрену, тривалі важкі шлунково-кишкові розлади чи інші ознаки, яких очікували б при масовому харчовому отруєнні. Додатково проблема в тому, що члени одних родин харчувалися з тих самих запасів зерна, але «одержимими» часто ставали лише одна або дві людини.
У 1977 році Ніколас Спанос і Джек Готліб опублікували в Science детальну відповідь, у якій дійшли висновку, що доступні історичні дані не підтримують ерготну версію. Вони також звернули увагу на соціальний контекст: страхи колоніального суспільства, релігійні уявлення, міжродинні конфлікти, судову систему та хвилю взаємних обвинувачень.
Попри це, гіпотеза про «психоделічний хліб» продовжила жити, бо пропонує просте й ефектне пояснення складної історичної трагедії. Сучасні історики Салема наголошують, що ця версія не вважається науково підтвердженою.
