841
Після листопаду сад здається майже готовим до зими, але саме наприкінці сезону є процедура, від якої залежить, наскільки добре дерева й ягідні кущі перенесуть морози. Йдеться про вологозарядний полив — глибоке зволоження ґрунту перед промерзанням. Його завдання не просто «напоїти» рослину, а наситити вологою весь шар землі, де розташована основна маса коренів. Для плодових дерев це приблизно 60–90 сантиметрів.
Сухий ґрунт промерзає швидше й глибше, тоді як зволожена земля має вищу теплоємність і довше утримує накопичене тепло. Завдяки цьому коренева система менше страждає від різких температурних перепадів. Волога потрібна й для компенсації зимового висушування: навіть у стані спокою гілки й бруньки поступово втрачають воду під дією сонця та вітру.
Коли проводити полив і скільки води потрібно
Оптимальний момент настає під час активного листопаду, коли температура повітря стабільно тримається приблизно в межах +2…+5 градусів, але земля ще не схопилася морозом. Занадто ранній рясний полив у теплу погоду небажаний, оскільки може підтримувати небажану активність рослини напередодні холодів. Запізнюватися теж не варто: після промерзання ґрунту вода вже не проникне на потрібну глибину.
Обсяг залежить від віку й розміру дерева. Для молодих плодових дерев орієнтовно використовують 40–50 літрів води, а для дорослих яблунь, груш і слив, які вже плодоносять, — приблизно 100–150 літрів. Це не означає, що весь обсяг потрібно вилити за кілька хвилин. Значно правильніше подавати воду поступово в кілька прийомів, даючи їй просочитися в глибину.
Поливати лише біля самого стовбура недостатньо. У дорослого дерева активне коріння розташоване переважно під проєкцією крони й трохи за її межами. Саме цю зону потрібно зволожувати рівномірно. Якщо вода одразу стікає по поверхні, можна зробити кілька неглибоких лунок або поливати невеликими порціями з перервами.
Не кожній ділянці потрібен однаковий обсяг
Вологозарядний полив особливо важливий після сухої осені, на легких піщаних ґрунтах і для молодих саджанців із ще невеликою кореневою системою. Якщо ж осінь була дуже дощовою, а земля на глибині вже добре насичена водою, додатковий великий полив може бути зайвим. Перед процедурою корисно перевірити вологість не лише на поверхні, а хоча б на глибині 20–30 сантиметрів.
На важких глинистих ділянках головна небезпека — застій води. Якщо вода довго стоїть у пристовбурній зоні, коріння страждає від нестачі кисню, тому надлишкове зволоження може бути не менш шкідливим за посуху. У такому саду норму зменшують і особливо уважно стежать за тим, як швидко вода вбирається.
Після поливу пристовбурну зону можна замульчувати компостом, подрібненим листям або іншою органікою. Мульча зменшує випаровування і згладжує коливання температури. Її не насипають впритул до кори: біля самого стовбура залишають невелике вільне кільце.
У результаті правильно проведений осінній полив допомагає саду увійти в зиму з достатнім запасом вологи й зменшує ризик зимового висушування. Головне — орієнтуватися не лише на календар, а на температуру, кількість опадів, тип ґрунту й фактичну вологість кореневої зони.
