1213
Верблюди вміють виживати без пиття багато днів, але абсолютними чемпіонами з витривалості до зневоднення вважають тихоходок. Ці крихітні безхребетні можуть втратити до 99% води у своєму тілі й перейти в особливий стан анабіозу, у якому обмін речовин майже зупиняється. В експериментах у такому висушеному стані вони виживали до десяти років, а після повернення води знову відновлювали активність.
Жодна тварина не може повноцінно функціонувати без води: вона потрібна для хімічних реакцій, перенесення речовин і підтримки структури клітин. Більшість організмів тому змушена постійно зберігати достатній рівень води. Тихоходки обходять це обмеження інакше: коли середовище висихає, вони не продовжують нормальне життя, а переходять у майже «вимкнений» стан.
У такому режимі тіло стискається, а внутрішні структури стабілізуються спеціальними молекулами. Це дозволяє переносити не лише зневоднення, а й дуже низькі та високі температури, високий тиск і навіть значні дози радіації. Важливо, однак, розуміти різницю між виживанням і активним життям: тихоходка не бігає десять років без води — вона фактично чекає, поки умови знову стануть придатними.
Для порівняння, дромадер може не пити приблизно десять днів, але при цьому залишається активним. Він зменшує втрати води завдяки дуже концентрованій сечі, сухому посліду, особливій роботі носових ходів і здатності переносити помітні коливання температури тіла. Щур-кенгуру Мерріама може взагалі майже не пити вільну воду, отримуючи її з їжі та в результаті метаболічних реакцій.
Тихоходки цікаві вченим саме тому, що їхня стратегія виходить за межі звичайної фізіологічної адаптації. Якщо дослідники краще зрозуміють, як їхні клітини переживають майже повне висихання, це може бути корисно для збереження вакцин, клітин, біологічних матеріалів і навіть майбутніх технологій тривалого зберігання органів.
