681
Археологи, які працюють у стародавній Трої на території сучасної турецької провінції Чанаккале, виявили залишки ринкової площі віком приблизно 2800 років. Знахідка важлива не лише сама по собі: вона показує, що після завершення бронзової доби легендарне місто не залишалося безлюдним протягом тривалого часу, як припускали раніше. Нові мешканці повернулися сюди вже через кілька поколінь і почали використовувати частину старих укріплень та будувати нові споруди поверх давніх.
Розкопки ведуться поблизу південних воріт Трої VI — одного з ключових районів міста бронзової доби. Науковців цікавить перехід від Трої пізнього бронзового віку до поселення, яке пізніше відоме як Іліон. Саме цей проміжок історії довго залишався складним для реконструкції, адже археологічні шари фіксують кілька хвиль руйнування, покидання території та повторного заселення.
Ринок з’явився приблизно через 80–90 років після занепаду міста
За словами заступника керівника розкопок Рейхана Керпе, археологи дійшли висновку, що перед південними воротами існувала агора — громадська й торговельна площа. Її відродили поселенці, які прийшли сюди орієнтовно через 80–90 років після того, як попередня Троя бронзової доби була залишена мешканцями.
Це важливе уточнення змінює картину післятроянського періоду. Раніше перехід між бронзовою добою й раннім залізним віком міг виглядати як тривала пауза. Тепер археологи бачать, що вже порівняно швидко люди знову почали використовувати територію, облаштовувати громадські простори й включати залишки старого міста до нового поселення.
Під час робіт знайшли частини стін, будинків і вимощений шлях, який вів від нижнього міста до південної брами. Кераміка й амфори датуються раннім залізним віком. Крім того, частини мурів Трої VI використовували повторно: нові будинки споруджували прямо поверх давніших конструкцій, а деякі старі стіни могли ставати частиною нових будівель.
Іліон зберіг пам’ять про давнішу Трою
Нові знахідки допомагають пояснити не лише фізичну безперервність поселення, а й культурну. Дослідники припускають, що пізніші мешканці знали давніше місто під назвою Вілуса, а назви Іліос або Іліон могли зберігати пам’ять про попередню ідентичність цього місця.
Троя має приблизно п’ятитисячолітню історію й неодноразово занепадала та відроджувалася через війни, пожежі й землетруси. Сучасні розкопки значно точніші та локальніші, ніж масштабні роботи XIX століття, започатковані Генріхом Шліманом. Саме завдяки такому підходу археологи тепер можуть детальніше простежити окремі етапи життя міста. З 1998 року археологічна пам’ятка Трої входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
