847
На Тибетському плато дослідники вивчили лід із льодовикової шапки Гулія, який може зберігати безперервну кліматичну історію тривалістю понад 128 тисяч років. Якщо оцінка підтвердиться, це буде один із найдавніших льодових архівів за межами полярних регіонів і рідкісне джерело інформації про давні зміни атмосфери Центральної Азії.
Команда порівняла керни, отримані з Гулії у 1992 та 2015 роках. В обох зразках знайшли схожі закономірності в ізотопах кисню. Така повторюваність важлива: вона показує, що запис у льоду не є випадковим або локальним, а справді відображає довготривалі зміни навколишнього середовища.
У льоду знайшли слід геомагнітної події 41 тисячу років тому
Для уточнення віку дослідники використали радіоактивні ізотопи берилію та хлору. Вони дозволили ідентифікувати Лашампську геомагнітну екскурсію — короткий період приблизно 41 тисячу років тому, коли магнітне поле Землі різко ослабло й змінило конфігурацію.
Цей маркер став своєрідною часовою міткою всередині керна. Потім ізотопний запис кисню зіставили з даними печерних відкладів у тому ж регіоні, вік яких можна визначати іншими незалежними методами.
Найглибші шари можуть походити з попереднього міжльодовикового періоду
Порівняння показало, що нижні ділянки льоду можуть бути старшими за 128 тисяч років. Це означає, що вони пережили не лише останній льодовиковий максимум, а й частину попереднього теплого міжльодовикового періоду.
Такі зразки особливо важливі для кліматології, оскільки дозволяють порівнювати сучасне потепління з природними коливаннями далекого минулого. Водночас льодовики Тибету самі швидко скорочуються, тому частина цього природного архіву може бути втрачена ще до того, як учені встигнуть його повністю дослідити.
https://portaltele.com.ua/news/nauka/vcheni-znajshly-lodovyk-shho-perezhyv-lodovykovyj-period.html
