622
Дикорослі гриби можуть накопичувати радіоактивний цезій-137 навіть у місцевостях, де загальне забруднення ґрунту здається невисоким. Особливо активно це роблять польські гриби та свиняки, а визначити концентрацію радіонукліда за зовнішнім виглядом неможливо.
До видів із підвищеною здатністю накопичувати цезій-137 також відносять грузді. Середні показники мають білі гриби, підберезники та підосичники, тоді як опеньки, лисички та печериці зазвичай накопичують менше радіоцезію.
У капелюшку концентрація може бути більшою
У польських грибів, білих, підберезників і підосичників вміст цезію-137 у капелюшку може бути приблизно в 1,5–2 рази вищим, ніж у ніжці. Водночас просте видалення капелюшка не робить гриб гарантовано безпечним.
Рівень забруднення залежить від конкретної місцевості, складу ґрунту та історії радіоактивних випадінь. Саме тому навіть гриби одного виду, зібрані в різних лісах, можуть суттєво відрізнятися за вмістом радіонуклідів.
Термічна обробка зменшує ризик, але не усуває його
Кип’ятіння протягом 10–15 хвилин зі зливанням першої води може істотно зменшити вміст цезію-137. Вимочування з регулярною заміною води також знижує концентрацію, однак не дає абсолютної гарантії.
Найнадійнішим способом перевірки залишається лабораторний радіологічний контроль. Це особливо важливо для грибів, зібраних у районах, які могли постраждати від випадінь після аварії на Чорнобильській АЕС.
