2840
Деякі риби здатні пересуватися не лише плаванням, а й буквально використовувати плавці як своєрідні кінцівки. У більшості випадків така «ходьба» відбувається по дну водойми, однак окремі види можуть виходити на сушу, долати мулисті ділянки та навіть підійматися по вологих каменях. Різні групи риб прийшли до цього способу руху незалежно одна від одної.
Один із прикладів — донні жаб’ячі риби. Вони використовують грудні плавці як опорні точки, повільно пересуваючись морським дном у пошуках здобичі. Схожий спосіб руху мають еполетні акули, які за допомогою грудних і черевних плавців можуть буквально підтягувати тіло між кам’янистими басейнами.
Серед прісноводних риб також є незвичайні «ходоки». Дводишні риби використовують довгі м’ясисті плавці для опори, хоча їхні рухи на суші більше нагадують повзання. Мулові стрибуни пішли далі: їхні грудні плавці мають суглобоподібний вигин, а разом із сильним хвостом це дозволяє їм пересуватися по мулистих берегах естуаріїв поза водою.
Особливо незвичайною є печерна риба-ангел із тропічних лісів Таїланду. Вона належить до небагатьох риб, у яких між тазовими плавцями та хребтом існує кісткове з’єднання. У поєднанні з потужною мускулатурою така будова дозволяє використовувати плавці майже як справжні кінцівки.
Ці риби здатні пересуватися по поверхні печер і навіть підійматися вгору по невеликих водоспадах. Їхній рух настільки нагадує роботу кінцівок земноводних, що цей вид став цікавим для дослідників еволюції наземного пересування. Водночас сучасні «ходячі» риби не є прямими предками наземних хребетних — це окремі приклади того, як природа багаторазово знаходить схожі механічні рішення.
У широкому сенсі термін «ходьба» для риб умовний, адже їхня анатомія не тотожна будові кінцівок наземних тварин. Проте ці види добре показують, наскільки пластичною може бути функція плавця: орган, створений еволюцією для руху у воді, у різних умовах може перетворитися на інструмент для опори, повзання й навіть підйому.
