Прорідження квітів і зав’язі в яблуневому саду допомагає регулювати навантаження на дерева, однак результат такої обробки значною мірою залежить від вибраного препарату та погоди. Під час цвітіння садівники можуть використовувати контактні засоби або регулятори росту, і ці дві групи діють на рослину по-різному.

Контактні препарати працюють безпосередньо на квітку. До них належать, зокрема, вапняно-сірчані розчини та амоній тіосульфат. Їхнє завдання полягає в тому, щоб пошкодити приймочку квітки та таким чином перешкодити нормальному заплідненню частини квітів. Це дозволяє зменшити кількість майбутніх зав’язей ще на ранньому етапі.
Вапняно-сірчані розчини вважаються більш жорсткими за дією. Вони можуть ушкоджувати не тільки поверхню приймочки, а й частину стовпчика. Щоб посилити ефект, до робочого розчину іноді додають 1–2% олій. Водночас такий підхід потребує обережності: за вологої погоди зростає ризик оржавленості плодів, що погіршує їхній товарний вигляд.
Амоній тіосульфат застосовують у концентрації приблизно 2–2,5%. Його дія м’якша, оскільки препарат переважно впливає на поверхню приймочки. Саме тому садівникам важливо не лише обирати засіб, а й оцінювати стан саду, фазу цвітіння та погодні умови, щоб не отримати надмірного прорідження.
Інший підхід — використання регуляторів росту на основі синтетичних ауксинів. На відміну від контактних препаратів, вони не припікають тканини квітки, а впливають на розподіл ресурсів між зав’язями. Орієнтовна норма може становити близько 10 ppm, однак ефективність сильно залежить від температури.
За температури вище приблизно +18 °C регулятори росту працюють активніше. У прохолодну погоду їхня дія може бути слабкою або майже непомітною. Тому універсальної схеми, яка однаково добре спрацює за будь-яких умов, немає: перед обробкою варто враховувати прогноз погоди, силу цвітіння та бажане навантаження на дерево.

272