338
Під час аналізу ґрунту аграрії та городники найчастіше звертають увагу на вміст азоту, фосфору, калію, органічної речовини та рівень кислотності. Однак на ефективність живлення рослин сильно впливає ще один показник — гранулометричний склад, тобто співвідношення частинок різного розміру.
До основних фракцій належать пісок із розміром частинок приблизно 2,0–0,05 мм, пил — 0,05–0,002 мм і глина — менше 0,002 мм. Їхнє співвідношення визначає, наскільки ґрунт утримує воду, пропускає повітря, прогрівається, ущільнюється та здатний зв’язувати елементи живлення.
У легких ґрунтах переважають більші частинки. Вони добре аеруються, швидше прогріваються навесні й простіші в обробітку, однак мають слабшу здатність утримувати воду. Під час тривалих періодів без опадів рослини на таких ділянках швидше відчувають водний стрес.
Через меншу кількість глинистих частинок і гумусу легкі ґрунти також слабше утримують частину поживних речовин. Особливо це стосується нітратного азоту, сульфатної сірки, калію, магнію та бору. Тому великі разові дози добрив тут можуть бути менш ефективними: частина елементів здатна швидше вимиватися за межі активного кореневого шару.
Що варто врахувати на практиці
Важкі ґрунти, навпаки, містять більше дрібнодисперсних глинистих частинок і мають вищу здатність утримувати воду та поживні елементи. Проте великий запас речовини ще не означає, що рослина легко її засвоїть. Після сильних опадів вода повільніше проходить крізь профіль, а за недостатнього дренування пори заповнюються вологою і кореням бракує кисню.
Дефіцит повітря у важкому перезволоженому ґрунті гальмує ріст кореневої системи, погіршує засвоєння елементів живлення та змінює активність ґрунтових мікроорганізмів. За тривалого перезволоження також зростає ризик втрат азоту через процеси денітрифікації.
Дані понад двох тисяч зразків, досліджених Ukravit Institute у 2025 році, показали помітні регіональні відмінності. На Поліссі близько 56% зразків становили легкі супіщані ґрунти, а приблизно 32% — середньосуглинкові. У Лісостепу близько 25% припадало на легкосуглинкові, 41% — на середньосуглинкові та 34% — на важкосуглинкові ґрунти.
Як діяти далі
У Степу картина була протилежною: близько 71% досліджених зразків належали до важкосуглинкових, 21% — до середньосуглинкових і лише близько 8% — до легкосуглинкових. Ці відмінності потрібно враховувати під час побудови системи удобрення, адже однакові дози на різних типах ґрунту працюватимуть неоднаково.
Для легких ґрунтів основний принцип полягає у менших разових дозах, точнішому внесенні та максимальному узгодженні підживлення з реальною потребою рослин. На важких ґрунтах більше уваги слід приділяти структурі, щільності, дренажу та водно-повітряному режиму: додаткова кількість добрив не допоможе, якщо корені фізично не можуть нормально розвиватися.
Сам гранулометричний склад практично неможливо змінити звичайними агротехнічними прийомами, оскільки він значною мірою визначається материнською породою. Натомість реально покращити структуру, пористість і водопроникність ґрунту за допомогою органічної речовини, сидератів, продуманої системи обробітку та меліорантів. Починати таку роботу фахівці радять із дослідження ґрунту.
https://agroweek.com/news/granulometrychnyj-sklad-gruntu-yak-vin/
