307
Після викопування картоплі на ділянці, де влітку активно розвивалася фітофтора, у городників часто виникає бажання знезаразити землю мідним купоросом, фунгіцидами або вапном. Агрономи застерігають, що така «ударна» обробка не вирішує проблему зимуючих форм збудника, зате може погіршити стан ґрунту.
Збудник фітофторозу здатний переживати зиму у двох основних формах. Міцелій може зберігатися всередині живих заражених бульб, що залишилися в землі або потрапили до сховища. Інша форма — ооспори, які потрапляють у ґрунт разом із ураженим бадиллям і рослинними рештками.
Ооспори мають дуже стійку оболонку. Вони витримують сильні морози, посуху та несприятливі умови, тому одноразове внесення контактного фунгіциду не гарантує їхнього знищення. Надмірне використання препаратів міді водночас призводить до накопичення важких металів у ґрунті, а зайве вапнування може створити умови для розвитку парші картоплі.
Найважливіший крок після збирання врожаю — ретельно прибрати джерела, у яких збудник може зберегтися. Із ділянки слід винести старе бадилля та вибрати навіть дрібні картоплини. Якщо заражена бульба успішно перезимує, навесні вона може стати одним із перших осередків нової інфекції.
Для біологічного оздоровлення ґрунту агрономи радять використовувати препарати на основі триходерми. Корисний гриб конкурує з патогенами та сприяє розкладанню ураженої органіки. Такі препарати застосовують восени або ранньою весною відповідно до інструкції виробника.
Ще один практичний прийом — посів сидератів відразу після збирання картоплі. Для цього підходять гірчиця, редька або овес. Їхня коренева система та рослинні рештки підтримують активність корисної ґрунтової біоти, а після заробляння в землю додають органічну речовину.
Отже, боротьба з фітофторою після сезону полягає не у спробі «простерилізувати» землю, а в усуненні заражених решток і створенні умов для здорової ґрунтової мікрофлори. Такий підхід не дає миттєвої гарантії повного зникнення хвороби, але знижує інфекційне навантаження перед наступною посадкою.
